299/123/16-а Про визнання наказу про звільнення з правоохоронних органів незаконним, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди - 14.02.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 (колегія суддів у складі: Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.. Попка Я.С.) у справі № 299/123/16-а за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Закарпатської області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив: визнати незаконним наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - УМВС України в Закарпатській області) від 23.11.2015 № 37 о/с; поновити його на роботі та стягнути на його користь з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУ НП в Закарпатській області) моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.05.2016 в задоволенні позову відмовити.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.05.2016 скасовано, прийняту нову, якою адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ МВС України від 06.11.2015 № 2388 о/с в частині звільнення з 06.11.2015 в запас Збройних Сил за пунктом 63 "з" (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_4., прикомандированого до Широківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області; визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Закарпатській області від 23.11.2015 № 37 о/с. В решті позову відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом УМВС України в Закарпатській області від 10.05.2005 № 117 о/с ОСОБА_4 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ до Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області.

Відповідно до наказу УМВС України в Закарпатській області від 24.12.2010 № 603 о/с позивача звільнено з посади в органах внутрішніх справ та відряджено із залишенням у кадрах МВС України до Широківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області.

Рішенням Широківської сільської ради позивач був обраний секретарем сільської ради.

Відповідно до рішення Широківської сільської ради від 17.11.2015 позивача повторно обрано секретарем сільської ради з повідомленням керівництва МВС для видачі відповідно наказу про залишення його при Широківській сільській раді.

Наказом МВС України від 06.11.2015 № 2388 о/с "По особовому складу" капітана міліції ОСОБА_4., прикомандированого до Широківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, з 06.11.2015 звільнено в запас Збройних Сил України за пунктом 63 "з" Положення проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

Відповідно до наказу УМВС України в Закарпатській області від 23.11.2015 № 37 о/с "По особовому складу" позивача звільнено з 06.11.2015 у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положення проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанцій дійшов висновку, що УМВС України в Закарпатській області доведено правомірність звільнення з посади позивача. Суд зазначив, що на момент винесення наказу УМВС України в Закарпатській області від 23.11.2015 трудові відносини між позивачем та УМВС України в Закарпатській області фактично припинились, оскільки рішенням Широківської сільської ради від 17.11.2015 № 3 позивача було обрано секретарем даної сільської ради. Таким чином, позивач не міг вважатись таким, що перебував на будь-якій із штатних посад УМВС України в Закарпатській області. З 07.11.2015 втратив чинність Закон України "Про міліцію" (565-12) , частиною 4 статті 18 якого було передбачено, що працівник міліції, який є депутатом місцевої ради, прикомандировується на час постійної роботи до відповідної місцевої ради з залишенням на службі в органах внутрішніх справ. Після закінчення постійної роботи в Раді або раніше цього строку депутат місцевої ради (за його бажанням) направляється в розпорядження Міністерства внутрішніх справ України з правом зайняття попередньої або, за його згодою, іншої рівноцінної посади.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав до скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позовних вимог, враховуючи те, що позивач не міг бути прийнятий на службу до поліції до закінчення повноважень секретаря сільської ради, оскільки відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) секретар сільської ради не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, МВС України подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що апеляційний суд помилково дійшов до висновку, що підставою для звільнення колишніх працівників міліції є відмова від проходження служби в поліції, тоді як, чинним законом чітко передбачене повне скорочення всіх працівників міліції. Посилається на те, що позивач був повідомлений про майбутнє скорочення, йому було надано право протягом трьох місяців (з 06.08.2015 по 06.11.2015) звернутись з відповідним рапортом про бажання проходити службу в поліції, але він цим правом не скористувався. Крім того, скаржник зазначає, що наказ УМВС України в Закарпатській області від 23.11.2015 № 37 о/с прийнятий на підставі попереднього наказу МВС України від 06.11.2015 № 2388 і не тягне за собою правових наслідків.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Перевіривши доводи і вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування" секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Відповідно до частини 2 статті 50 Закону України "Про місцеве самоврядування" секретар сільської, селищної, міської ради не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом УМВС України в Закарпатській області від 24.12.2010 № 603 о/с позивача з 11.11.2010 звільнено з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Виноградівського районного відділу УМВС України в Закарпатській області та прикомандировано до Широківської сільської ради Виноградівського району.

Рішенням Широківської сільської ради від 17.11.2015 № 3 позивача обрано (повторно) секретарем даної сільської ради.

02.07.2015 прийнято Закон України "Про національну поліцію" (580-19) , який набрав чинності 07.11.2015 (його окремі положення - 07.08.2015).

Питання звільнення зі служби в органах внутрішніх справ регламентовано п. 10 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону, згідно якого працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Даним положенням Закону визначено вичерпний перелік передбачених чинним законодавством України гарантій, які не поширюються на осіб, що звільняються відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону. При цьому даний перелік поширеному тлумаченню не підлягає.

Водночас обмеження гарантії, передбаченої Законом України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) , а саме: перебування на виборній посаді, п. 11 Прикінцевих та Перехідних положень не передбачено.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що МВС України протиправно винесено наказ № 2388 о/с від 06.11.2015 про звільнення позивача зі служби, оскільки останній був прикомандирований до Широківської сільської ради із залишенням на службі в органах МВС України до закінчення повноважень та не міг бути звільнений зі служби без додержання відповідних гарантій, які позивач набув, як обраний на посаду секретаря сільської ради.

Статтею 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачено охорону трудових та інших прав депутата місцевої ради. Відповідно до цієї норми, у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді

Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв'язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов'язки на постійній основі.

Депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду.

Час роботи депутата у місцевій раді на постійній основі зараховується до загального і безперервного стажу роботи (служби) депутата, а також стажу роботи (служби) за тією спеціальністю, за якою він працював до обрання на виборну посаду в раді.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Статтею 118 Кодексу законів про працю України передбачено гарантії для працівників, обраних на виборні посади, відповідно до якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що особа має право на отримання попередньої роботи (посади) або, за згодою працівника, іншої рівноцінної. Даної норми закону відповідачами дотримано не було.

Крім того, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою від 31.08.2016 залучив МВС України до участі у справі як співвідповідача, оскільки дане питання не було вирішено судом першої інстанції, та, для повного захисту прав позивача правомірно вийшов за межі позовних вимог, визнавши протиправним і скасувавши наказ МВС України № 2388 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення ОСОБА_4. зі служби, оскільки саме на підставі вказаного наказу був прийнятий наказ УМВС України в Закарпатській області № 37 о/с від 23.11.2015 про звільнення позивача з посади.

Отже, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.