804/7236/14 Про визнання протиправним та скасування рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - 14.02.2018 Прийняття

Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 07 травня 2014 року № 0000334001 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 816654 грн. 67 коп.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення податкового органу, а також тим, що з огляду на тяжкий фінансовий стан, підприємство намагалось в першу чергу сплачувати єдиний внесок при тому, що не виплачувалась заробітна плата для працівників підприємства. Так, станом на 20 лютого 2014 року існувала заборгованість по виплаті заробітної плати за грудень 2013 року, яка була виплачена 27 лютого 2014 року, а заробітна плата за січень 2014 року була виплачена трьома платежами 04 березня 2014 року, 12 березня 2014 року, 13 березня 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 07 травня 2014 року № 0000334001.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виконуються в першу чергу і є пріоритетними перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати, проте позивачем сплачено єдиний внесок за січень 2014 року разом із виплатою заробітної плати за вказаний період, а також за грудень 2013 року, а тому в діях позивача відсутнє порушення вимог чинного законодавства у цій сфері.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем, як страхувальником, був поданий відповідачу звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень 2014 року, відповідно до якого нарахований єдиний внесок у розмірі 7939092,13 грн. по терміну сплати 20 лютого 2014 року.

З 02 квітня 2014 року по 03 квітня 2014 року відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" з питання своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2014 року, за результатами якої складено акт №190-28-01-40-14308368 від 10 квітня 2014 року, яким встановлено, що позивачем по терміну сплати 20 лютого 2014 року перераховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1003171,21 грн., у зв'язку з чим сума недоплати склала 6935920,92грн. і була погашена в період з 21 лютого 2014 року по 12 березня 2014 року, в результаті чого своєчасно не сплачено у встановлені терміни єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2014 року у сумі 6935920,92 грн. та порушено пункти 8, 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та абзац 6 пункту 4.3 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України № 455 від 09 вересня 2013 (z1622-13) року.

07 травня 2014 року відповідачем прийнято рішення № 0000334001, яким до позивача за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2014 року застосовано штраф у сумі 693592 грн. 09 коп. та нарахована пеня у сумі 123062 грн. 58 коп., загалом на суму 816654 грн. 67 коп.

Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що частина з задекларованої позивачем суми єдиного внеску за січень 2014 року в розмірі 6935920,92 грн. була погашена в період з 21 лютого 2014 року по 12 березня 2014 року, тобто з порушенням встановленого граничного терміну її сплати.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Положеннями частини дванадцятої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Аналогічні положення передбачені пунктом 4.3 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України № 455 від 09 вересня 2013 (z1622-13) року.

Згідно з пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною десятою статті 25 цього ж Закону встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що порушення встановлених Законом строків сплати єдиного внеску є підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені. Роботодавці зобов'язані сплачувати нарахований єдиний внесок у встановлений законодавством строк незалежно від виплати заробітної плати та інших виплат, на які нараховується єдиний внесок.

При цьому законодавство не ставить у залежність виконання обов'язку щодо своєчасної сплати нарахованого єдиного внеску від наявності певних умов та фінансового стану платника, у тому числі від виплати заробітної плати. Несвоєчасна виплата заробітної плати і несвоєчасне перерахування єдиного внеску є порушенням чинного законодавства, за яке передбачена відповідальність, можливість звільнення від якої не передбачена.

Зважаючи на викладене, касаційний суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваного рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 07 травня 2014 року № 0000334001.

Судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 349, статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову.

Відповідно частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, звертаючись 23 травня 2014 року до місцевого суду з даним позовом, сплатив 500 грн. судового збору згідно платіжного доручення № 1704 від 21 травня 2014 року.

Згідно частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на день звернення з позовом) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлено ставку судового збору 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (1218 грн.).

Отже, виходячи з розміру заявлених позовних вимог у даній справі, розмір судового збору складає 4872 грн.

Водночас, частиною третьою цієї ж статті, в редакції чинній на день звернення з позовом, було передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За таких обставин, враховуючи відмову у задоволенні даного позову, а також беручи до уваги, що суд першої інстанції при задоволенні позову не вирішував питання про розподіл судових витрат, стягненню з позивача підлягає решта суми судового збору в розмірі 4372 грн.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення від 07 травня 2014 року №0000334001 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (код ЄДРПОУ 14308368, 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897; банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО) 820019; рахунок отримувача 31213207700007; код класифікації доходів бюджету 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу 101, Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4372 грн. (чотири тисячі триста сімдесят дві гривні).