Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Калашнікової О.В.,

Єрьоміна А.В.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі № 676/2290/17 за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області про визнання дій неправомірними, -

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, в якому просив:

визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_4 в призначені пенсії на пільгових умовах за списком № 2;

зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Кам'янець-Подільський та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області зарахувати ОСОБА_4 період роботи 24.03.1980 р. по 30.11.1995 р. на пільгових умовах за Списком № 2;

зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Кам'янець-Подільський та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області призначити ОСОБА_4 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, починаючи з 06 листопада 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні пільгового стажу з причин відсутності уточнюючих довідок, оскільки пільговий характер праці підтверджується записами в трудовій книжці та архівними довідками.

Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_4 в призначені пенсії на пільгових умовах за списком № 2.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Кам'янець-Подільський та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області зарахувати ОСОБА_4 період роботи 24.03.1980 р. по 03.05.1988 р та з 01.08.1989 р. по 21.08.1992 р. на Кам'янець-Подільському заводі "Електроприлад"до пільгового стажу необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Кам'янець-Подільський та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області призначити ОСОБА_4 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, починаючи з 06 листопада 2011 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював з 24 березня 1980 року газоелектрозварювальником 4 розряду цеху № 6 на Кам'янець-Подільському заводі "Електроприлад", що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 виданої на ім'я ОСОБА_4 3 серпня 1977 року,

З 1 січня 1988 року у зв'язку з введенням нових умов праці і перетарифікації ОСОБА_4 встановлений 4-й розряд по професії газоелектрозварювальника.

З 3 травня 1988 року ОСОБА_4 переведений муляром-бетонувальником 4 розряду цеху № 28.

З 1серпня 1989 року ОСОБА_4 переведений зварювальником 4 розряду будівельного цеху № 28.

Як вбачається з архівної довідки міського архіву Кам'янець-Подільської міської ради №2803 від 12 жовтня 2010 року, ОСОБА_4 з 1 січня 1992 року згідно наказу № 1354-к від 16 грудня 1991 року - зварювальнику 4 розряду 6с встановлено доплату за шкідливі умови праці в розмірі 4% тарифної ставки. З 30 листопада 1995 року ОСОБА_4 звільнений як зварювальник ВКБ по статті 38 КЗпП України за власним бажанням.

Загальний стаж роботи позивача на Кам'янець-Подільському заводі "Електроприлад" на посадах газоелектрозварювальника та зварювальника складає з 24 березня 1980 року по 03 травня 1988 року та з 1 серпня 1989 року по 30 листопада 1995 року.

Як вбачається з листа УПФ України в місті Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області за №2922/05 від 28.12.2011 року, ОСОБА_4 звернувся до УПФ України в місті Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. У зв'язку з відсутністю довідки про уточнюючий характер роботи з ВАТ Кам'янець-Подільський завод "Електрон" та витягів з наказу про проведення атестації робочих місць, позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки у період роботи позивача до 21 серпня 1992 року для підтвердження пільгового стажу не потрібно було проводити атестацію, то відповідач неправомірно відмовив позивачеві у зарахуванні такого стажу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року ( Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ), право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) (далі - Порядок проведення атестації робочих місць, постанова № 442 відповідно), та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України № 41 від 1 вересня 1992 року (далі - Методичні рекомендації).

Із зазначених нормативних актів видно, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Порядок проведення атестації робочих місць та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Положеннями Порядку проведення атестації робочих місць визначено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку проведення атестації робочих місць, дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах згідно з пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року, 25 листопада 2014 року, 17 березня 2015 року (справи №№ 21-183а13,21-519а14, 51-585а14 відповідно) та від 12 квітня 2016 року (справа № 21-6501а15).

Таким чином, правовою підставою для зарахування стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах з 21 серпня 1992 року є проведення атестації робочих місць.

Як встановлено судами, з 24 березня 1980 року по 3 травня 1988 року та з1 серпня 1989 року по 30 листопада 1995 року позивач працював газоелектрозварювальником та зварювальником на Кам'янець-Подільському заводі "Електроприлад", яка передбачена Списком № 2 розділу XXXII "Загальні професії", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 2 серпня 1956 року № 1173 (v1173400-56) "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах", та Списком № 2 розділу ХХХIII "Загальні професії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (162-94-п) .

З розрахунку УПФ України в місті Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, стаж роботи позивача на Кам'янець-Подільському заводі "Електроприлад" за вказаний період, становить 12 років 8 місяців 25 днів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність зарахування періоду роботи позивача до 21 серпня 1992 року до стажу, який дає право на призначення пільгової пенсії відповідно до Списку № 2, оскільки у цей період для підтвердження пільгового стажу не потрібно було проводити атестацію.

Що стосується зарахування періоду роботи позивача з 22 серпня 1992 року по 30 листопада 1995 року для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту "б" ч.1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ за Списком № 2, то судами вірно заначено, що позивачем не доведено факт проведення атестації робочого місця за вказаний період роботи, яка є необхідною умовою для виникнення у нього права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно пункту "б" ч.1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області відхилити.

Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.