801/6356/13-а Про поновлення на посаді у Районній державній адміністрації, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оплати за чергування у вихідні дні та моральної шкоди - 05.10.2017 Прийняття

за позовом ОСОБА_4 до Роздольненської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оплати за чергування у вихідні дні та моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року,

У червні 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Роздольненської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим про визнання неправомірним та скасування розпорядження від 27 травня 2013 року № 43-л "Про звільнення ОСОБА_4"; зобов'язання поновити на роботі в посаді начальника відділу житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку районної державної адміністрації, а у випадку неможливості поновлення на даній посаді - на посаді завідуючого сектором житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку районної державної адміністрації або іншій посаді за згодою сторін; стягнення середнього заробітку з час вимушеного прогулу з 29 травня 2013 року; стягнення оплати за 16 днів чергування у відхідні дні та моральної шкоди у розмірі 20000 грн.

Зазначав, що відповідачем порушено процедуру звільнення та не проведено розрахунок з позивачем у повному обсязі.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове про задоволення позову. Зазначає, що відповідачем не було запропоновано всіх вакантних посад під час попередження позивача про наступне звільнення, а список вакантних посад, який йому пропонувався 27 травня 2013 року, не підписаний уповноваженою особою РДА. Посилається на те, що його не було запрошено на засідання профкому, тому надання останнім згоди на звільнення позивача є незаконним. Крім того, згода профкому на звільнення датована 16 квітня 2013 року, а звільнення відбулось 28 травня 2013 року, тобто з порушенням встановленого КЗпП (322-08) строку. Також вважає, що відповідач протиправно не оплатив йому 16 днів відгулів при звільненні.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що з 14 вересня 2012 року ОСОБА_4 працював в Роздольненській районній державній адміністрації, з 13 липня 2012 року обіймав посаду начальника відділу житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку.

Розпорядженням Роздольненської районної державної адміністрації АР Крим від 21 лютого 2013 року № 84 реорганізовано з 1 травня 2013 року відділ житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку райдержадміністрації шляхом перетворення його в сектор житлово-комунального господарства, транспорту і зв'язку райдержадміністрації у кількості 2 штатних одиниць - завідуючий сектором, головний спеціаліст.

Відповідно до штатного розпису відділу житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку Роздольненської районної державної адміністрації з 1 січня 2013 року загальна кількість працівників відділу складала 3 працівника, тоді як відповідно до затвердженого нового штатного розпису сектору житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку з 1 травня 2013 року загальна кількість працівників відділу складала 2 працівника, тобто, відбулось скорочення штатної чисельності працівників.

28 березня 2013 року позивача попереджено про скорочення у зв'язку з реорганізацією РДА, про що свідчить особистий підпис позивача.

Згідно з табелями обліку та використання робочого часу за березень-травень 2013 року, у графі відмітки про явки та неявки за числами місяця з 1 березня 2013 року по 26 травня 2013 року щодо позивача проставлено позначення "ТН", "І", "ВП" (тимчасова непрацездатність, інше, відпустка), що означає відсутність позивача на робочому місці у цей період.

Також судами встановлено, що 16 квітня 2013 року проведено засідання профспілкового комітету працівників Роздольненської районної державної адміністрації, на якому надано дозвіл на скорочення начальника відділу житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку ОСОБА_4 за умови працевлаштування на вакантні посади в структурних підрозділах РДА.

У зв'язку із тривалим незнаходженням позивача на робочому місці, його було ознайомлено зі списком вакантних посад в Роздольненській РДА лише у його перший робочий день - 27 травня 2013 року, та запропоновано йому 3 вакантні посади, а саме: завідуючого сектором житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку; головного спеціаліста з прийому громадян відділу з прийому громадян управління праці та соціального захисту населення; головного спеціаліста відділу економічного аналізу управління економіки.

Розпорядженням Роздольненської районної державної адміністрації від 27 травня 2013 року № 43-л ОСОБА_4 звільнено з посади начальника відділу житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку з 28 травня 2013 року на підставі пункту 1 статті 40 КзПП України у зв'язку зі скороченням штату.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідачем дотримано вимоги статей 43, 49-2 КЗпП України щодо отримання згоди на звільнення виборчого органу первинної профспілкової організації, попереджено працівника не пізніше ніж за два місяця про майбутнє вивільнення та запропоновано йому іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Частиною другою статті 40 КЗпП визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суди встановили, що відділ житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку райдержадміністрації, начальником якого був позивач, реорганізовано з 1 травня 2013 року в сектор житлово-комунального господарства, транспорту і зв'язку райдержадміністрації.

Кількість штатних працівників зменшилась на одну одиницю, тобто, відбулось скорочення штатної чисельності працівників.

Відповідно до правил статті 49-2 КЗпП позивач попереджався про скорочення його посади та наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці.

27 травня 2013 року позивачу пропонувались 3 вакантні посади, у тому числі посада завідуючого сектором житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку, яка за кваліфікаційними вимогами та обсягом наданих повноважень фактично є тотожною посаді начальника відділу, яку обіймав позивач, однак від запропонованих посад позивач відмовився, не надав згоди щодо їх зайняття.

Суди обґрунтовано відхили посилання позивача на те, що список вакантних посад, який він підписав, за своєю формою та змістом не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки список місить підпис уповноваженої особи відповідача - головного спеціаліста відділу організаційно-кадрової роботи.

Вирішуючи питання, чи могли пропонуватись позивачу інші посади в Роздольненській РДА, суди таких робочих місць не встановили, та виходили з того, що позивачу були запропоновані ті вакансії, які він міг обіймати відповідно до його професії, спеціальності і кваліфікації.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що під час звільнення позивача відповідач не порушив передбачену КЗпП (322-08) процедуру, серед іншого запропонував йому посаду завідуючого сектором житлово-комунального господарства, транспорту та зв'язку, від якої останній відмовився.

Що стосується решти доводів касаційної скарги щодо порушення процедури звільнення, суди їх перевірили та надали їм належну правову оцінку.

Судами встановлено, що 26 червня 2012 року позивач звертався до Роздольненської РДА із заявою, в якій просив надати йому з 2 липня 2012 року 11 днів відпочинку або виплатити компенсацію в грошовій формі за роботу у вихідні дні, а саме: 9 і 22 січня 2012 року, 5 і 26 лютого 2012 року, 16 квітня 2012 року, 12 і 13 травня 2012 року, 16,17, 23 і 24 червня 2012 року.

21 травня 2013 року позивач звернувся Роздольненської РДА із заявою про надання з 27 травня 2013 року днів-відгулів або сплати компенсації в грошовій формі за дні чергування у вихідні дні, а саме: 9 січня 2012 року, 22 січня 2012 року, 5 лютого 2012 року, 26 лютого 2012 року, 16 квітня 2012 року, 12 травня 2012 року, 13 травня 2012 року, 16 червня 2012 року, 17 червня 2012 року, 23 червня 2012 року, 24 червня 2012 року, 1 липня 2012 року, 8 липня 2012 року, 15 липня 2012 року, 22 липня 2012 року та 29 липня 2012 року.

В силу положень статті 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

Відповідно до розпорядження Роздольненської РДА від 31 травня 2010 року № 446 відповідальною за організацію чергувань в РДА призначено ОСОБА_5, яка складала графіки чергувань працівників у вихідні дні, та призначила відповідального по чергуванню ОСОБА_4

Судом першої інстанції допитано в якості свідка ОСОБА_5, яка пояснила, що відповідальний черговий відповідає за оперативне прийняття рішень з організації праці, направлених на попередження та ліквідацію надзвичайних ситуацій та їх наслідків на території району. Відповідальні чергові фактично не знаходяться на робочому місці та приймають інформацію в телефонному режимі.

Згідно з табелями обліку та використання робочого часу за січень, лютий, квітень, травень, червень, липень 2012 року, у графі відмітки про явки та неявки за вказаними у заяві позивача числами місяця проставлено позначку "І" - інші причини неявок, позначення про фактично відпрацьовані позивачем години відсутні.

Враховуючи, що у справі не міститься доказів про фактично відпрацьовані позивачем години у святкові і неробочі дні, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову в частині стягнення грошової компенсації за 16 днів чергування.

Оскільки суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову, вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року - залишити без змін.