806/1835/17 Про визнання неправомірними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в частині ненадання повної та недостовірної інформації на звернення, та зобов'язання Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України надати повну та достовірну інформацію на зазначене звернення - 14.02.2018 Прийняття

касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - Департамент) на постанову Житомирського окружного адміністративного суду в складі судді Капинос О.В. від 20 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Охрімчук І.Г. (головуючий), суддів Капустинського М.М., Моніча Б.С. від 15 листопада 2017 року,

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати неправомірними дії Департаменту в частині ненадання повної та недостовірної інформації на звернення від 23 грудня 2016 року; зобов'язати Департамент надати повну та достовірну інформацію на звернення від 23 грудня 2016 року.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач на його звернення від 23 грудня 2016 року інформацію не надає, діє неправомірно та проявляє протиправну бездіяльність, яка полягає в невиконанні вимог Законів України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII "Про інформацію" (2657-12) та від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (393/96-ВР) (далі - Закон № 393/96-ВР (393/96-ВР) ).

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 20 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року позов задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність Департаменту в частині ненадання ОСОБА_2 відповіді про результати розгляду його звернення від 23 грудня 2016 року та зобов'язав надати йому відповідь.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що Департамент допустив протиправну бездіяльність щодо ненадання позивачу відповіді про результати розгляду його звернення від 23 грудня 2016 року. Доказів того, що позивач був письмово повідомлений про результати розгляду звернення, як того передбачає частина третя статті 7 Закону № 393/96-ВР, відповідач не надав.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Департамент звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України та статей 7 та 15 Закону № 393/96-ВР просить скасувати зазначені рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 23 грудня 2016 року позивач направив на адресу Департаменту звернення у якому просив провести перевірку та повідомити чи були 30 серпня 2016 року у відрядженні працівники поліції ГУ НП в Житомирській області в селі Медвин Богуславського району Київської області та сповістити прізвища працівників поліції, які там були.

Зазначене звернення надійшло на адресу Департаменту і листом від 4 січня 2017 року воно було направлено на розгляд начальнику Житомирського управління ДВБ НП України з вимогою провести перевірку у межах компетенції внутрішньої безпеки. Про результати розгляду звернення ОСОБА_2 повідомлений не був.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій ? без змін.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною третьою статті 7 Закону № 393/96-ВР передбачено, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Згідно статті 15 зазначеного Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (стаття 20 Закону).

Отже, чинним законодавством закріплений прямий обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян надати належну та обґрунтовану відповідь на звернення громадян у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач, не надавши позивачу відповіді про результати розгляду його звернення від 23 грудня 2016 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені частиною третьою статті 7 Закону № 393/96-ВР. З таким висновком погоджується колегія суддів.

Доводи Департаменту про те, що суди не дослідили лист від 22 січня 2017 року про надання відповіді позивачу, не заслуговують на увагу, оскільки суд зазначив, що докази про отримання позивачем цього листа в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, касаційна скарга Департаменту підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У задоволенні заяви Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України відмовити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року залишити без змін.