Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В., секретаря судового засідання Крапивки Л.А., за участі позивача, представників військової частини А3955 - Прокопчука І.Т., Євчук І.В., Військової прокуратури Південного регіону України та Генеральної прокуратури України - Коркішко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_7 до військової частини А3955, третя особа - військова прокуратура Південного регіону України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційними скаргами військової частини А3955 і Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 4 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року,

У березні 2011 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до військової частини А3955, в якому просив (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування грошового забезпечення не в повному обсязі та зобов'язати його:

- донарахувати до отриманого за період служби грошового забезпечення (у тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для поліпшення соціально-побутових умов, одноразових і щомісячних винагород) і виплатити за період з 1 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року 10% набавку до посадового окладу відповідно до Додатку № 40 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 9 березня 2006 року № 268 (268-2006-п) (далі - Постанова КМУ № 268);

- донарахувати та виплатити за період з 1 січня 2008 року по 15 грудня 2010 року різницю між заробітною платою (без премії), визначену за умовами оплати праці згідно з Указами Президента України від 23 лютого 2002 року № 173/2002 (173/2002) та від 5 травня 2003 року № 389/2003 (389/2003) , а також відповідно до постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 листопада 2013 року, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці, яка суттєво зменшена;

- нарахувати і виплатити суму вихідної допомоги при звільненні з органів прокуратури з урахуванням різниці за останній повний місяць служби (листопад 2010 року) згідно з виплаченою різницею та з відрахуванням раніше виплаченої суми вихідної допомоги;

- здійснити вказані вище нарахування та виплату грошового забезпечення шляхом складання відомостей на виплату грошового забезпечення, і сплатити страхові внески до органів Пенсійного фонду України.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2015 року ОСОБА_7 поновлено строк на звернення до суду з позовом.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 4 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, позов задоволено частково.

Зобов'язано військову частину А3955 до отриманої позивачем за період служби заробітної плати (грошового забезпечення) (у тому числі до матеріальної допомоги на оздоровлення за 2007 - 2010 роки та допомоги для поліпшення соціально-побутових умов за 2007 - 2010 роки, одноразових й щомісячних винагород (у тому числі на день свят) донарахувати та виплатити за період з 1 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року 10% надбавку до посадового окладу відповідно до додатку № 40 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09 березня 2006 року № 268 (268-2006-п) .

Зобов'язано військову частину А3955 донарахувати та виплатити позивачу за період з 1 січня 2008 року по 15 грудня 2010 року різницю між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність ( Укази Президента України від 23 лютого 2002 року № 173/2002 (173/2002) , від 05 травня 2003 року № 389/2003 (389/2003) - постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 листопада 2013 року) та розміром заробітної плати (у тому числі до матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008 - 2010 роки та допомоги для поліпшення соціально-побутових умов за 2008 -2010 роки, одноразових й щомісячних винагород (у тому числі на день свят), встановленим за новими умовами оплати праці.

Зобов'язано військову частину А3955 надати до Пенсійного Фонду України у Білгород-Дністровському районі оновлену довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача, до якої включити за 24 місяця перед зверненням до пенсії всі види оплати праці, на які нараховані страхові внески (з урахуванням надбавки та різниці згідно з пунктами 3-4 позовних вимог), донарахувати та виплатити грошову допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за 16 повних років роботи (з відрахуванням раніше виплаченої суми грошової допомоги).

Зобов'язано військову частину А3955 здійснити вказані нарахування та виплату грошового забезпечення шляхом складання відомостей на виплату грошового забезпечення.

Зобов'язано військову частину А3955 сплатити страхові внески до органів Пенсійного Фонду України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі та у доповненні до неї військова частина А3955, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що виплати, передбачені Указами 173/2002 (173/2002) та № 389/2003 (389/2003) , стосувалися лише військовослужбовців Збройних Сил України і після 1 квітня 2006 року щодо працівників військових прокуратур не застосовуються. Військовою прокуратурою Південного регіону не приймалося наказів про виплату 10% надбавки до посадового окладу військовослужбовцям військової частини А3955, у зв'язку з чим підстави для її виплати відсутні. Військова частина у свою чергу не наділена повноваженнями проводити самостійне нарахування працівникам військової прокуратури Болградського гарнізону грошового забезпечення, тому за вимогами позивача, заявленими у цьому позові, має відповідати військова прокуратура Південного регіону України. Крім того, під час першого розгляду даної справи позов ОСОБА_7 було задоволено та стягнуто на його користь кошти в сумі 133363,28 грн (нарахована, але невиплачена заробітна плата за 2008-2010 роки) згідно із судовим наказом від 25 січня 2013 року.

Білгород-Дністровське об'єднане УПФУ Одеської області у своїй касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що ухвалені у справі судові рішення безпосередньо стосуються прав та обов'язків УПФУ, тоді як останнього не було залучено до участі у справі. Зокрема, висновок суду щодо направлення до органу ПФУ оновленої довідки про грошове забезпечення позивача призведе до перерахунку його пенсії, що не відповідає вимогам закону. Також звертає увагу, що після прийняття Постанови КМУ № 268 (268-2006-п) розмір грошового забезпечення позивача не зменшився, а навпаки збільшився, тому законних підстав для виплати різниці недоотриманого грошового забезпечення, про що просить позивач, немає.

Від ОСОБА_7 надійшли письмові заперечення, в яких просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, як законні та обґрунтовані.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області підлягає задоволенню, а касаційна скарга військової частини А3955 - задоволенню частково.

Судами встановлено, що ОСОБА_7 з 4 грудня 2000 року по 15 грудня 2010 року проходив військову службу в органах військової прокуратури Генеральної прокуратури України на посаді військового прокурора Болградського гарнізону Південного регіону України.

Наказом Міністра оборони України від 26 листопада 2010 року № 1363 позивача звільнено у запас за станом здоров'я на підставі пункту 67 "б" Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001 (1053/2001) , з виплатою вихідної допомоги при звільненні у розмірі 16 грошових окладів за 16 повних років служби.

Відповідно до встановленого порядку нарахування та отримання грошового забезпечення прокурорсько-слідчими працівниками військової прокуратури Болградського гарнізону здійснюється через фінансово-економічну частину військової частини А3955.

З пояснень відповідача вбачається, що під час проходження служби ОСОБА_7 здійснювалась виплата щомісячної 100% надбавки, передбаченої Указом Президента України від 23 лютого 2002 року №173 "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" (173/2002) , натомість, у зв'язку із прийняттям Постанови КМУ від 9 березня 2006 року № 268 (268-2006-п) йому встановлена аналогічна 100% надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, яка виплачувалась з 1 квітня 2006 року замість попередньої надбавки.

Також позивачу здійснювалась виплата надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України відповідно до Указу Президента України від 5 березня 2003 року № 389/2003 (389/2003) "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України та управління Державної охорони за безперервну службу" та прийнятого на його підстав наказу військового прокурора Південного регіону. З квітня 2006 року виплата вказаної надбавки припинена на підставі Постанови КМУ № 268 (268-2006-п) і наказ про виплату ОСОБА_7 винагороди за безперервну службу не видавався, оскільки така надбавка за новими умовами праці не передбачена.

Позивач зазначав, що з 1 січня 2008 року по 16 грудня 2010 року його грошове забезпечення як військового прокурора гарнізону зменшилось, у зв'язку з втратою чинності Указів Президента від 5 травня 2003 року № 389/2003 (389/2003) та від 23 лютого 2002 року № 173/2002 (173/2002) . До того ж позивач вважає, що має право на донарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням нових розмірів, передбачених постановою КМУ від 9 березня 2006 року № 268 (268-2006-п) , зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення між грошовим забезпеченням, визначеним за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та різниці у зв'язку із зменшенням розміру грошового забезпечення.

Під час розгляду справи судами встановлено, що постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 листопада 2013 року у справі № 495/6257/13-а, яка набрала законної сили, зобов'язано військову частину А3955 здійснити ОСОБА_7 донарахування: з 1 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 100% згідно Указу № 173 (173/2002) та надбавку в розмірі 50% згідно Указу № 389 (389/2003) до грошового забезпечення; з 1 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року виплату різниці між грошовим забезпеченням, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2006, 2007 роки та допомоги для поліпшення соціально-побутових умов за 2006, 2007 роки, одноразових й щомісячних винагород (у тому числі на день свят) з урахуванням нарахованих надбавок згідно Указів № 173 (173/2002) , № 389 (389/2003) та грошовим забезпеченням, яке йому фактично виплачено за період служби; здійснити нарахування та виплату з 15 листопада 2008 року винагороди, яка виплачується при наявності строку безперервної календарної військової служби понад 20 років, в розмірі 1,5 посадового окладу і окладу за військовим званням.

Задовольняючи позов частково в даній справі, суди виходили з того, що позивач має право на отримання 10% надбавки до посадового окладу відповідно до Постанови КМУ № 268 (268-2006-п) , оскільки він організовував і здійснював відповідний нагляд за виконанням судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Також суди визнали за позивачем право на одержання різниці грошового забезпечення (без премії) відповідно до пункту 9 Постанови КМУ від 9 березня 2006 року № 268 (268-2006-п) .

Згідно зі статтею 46-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) і проходять службу відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (2232-12) та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ від 9 березня 2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" № 268 (268-2006-п) з 1 квітня 2006 року встановлені нові посадові оклади, в тому числі для працівників військових прокуратур.

Згідно з пунктом 5 Постанови КМУ № 268 (268-2006-п) грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах та військовослужбовців, осіб начальницького складу, відряджених до органів державної влади та місцевого самоврядування, складається з посадового окладу, інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, установлених у розмірі і порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців. Постановою КМУ від 12 травня 2007 року № 700 (700-2007-п) внесено зміни до постанови КМУ № 268 (268-2006-п) та Додатком № 40 установлені підвищені посадові оклади. Зокрема, працівникам прокуратури, які здійснюють нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, посадовий оклад встановлено на 10 відсотків вище від посадового окладу відповідних категорій працівників прокуратури.

Відповідно до наказу Генерального прокурора України № 7гн від 26 грудня 2005 року (va007900-05) "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян"" на прокурорів районної ланки покладено забезпечення організації роботи щодо здійснення нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Суди виходили з того, що з 1 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року у військовій прокуратурі Болградського гарнізону видавалися накази про розподіл службових обов'язків між прокурорсько-слідчими працівниками, згідно з якими на ОСОБА_7 як на військового прокурора Болградського гарнізону покладено обов'язок щодо здійснення нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах та інших примусових заходів, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, тому він має право на отримання 10% надбавки до посадового окладу відповідно до Постанови КМУ № 268 (268-2006-п)

Водночас за приписами пункту 6 Постанови КМУ встановлення передбачених цією постановою надбавок а також надання матеріальної допомоги керівникам органів прокуратури, їх заступникам, здійснюється у порядку та в розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про виплати приймається органом вищого рівня.

З огляду на викладене, суди не перевірили, чи мав право позивач самостійно приймати відповідне рішення та встановлювати собі надбавку, передбачену постановою КМУ № 268 (268-2006-п) , враховуючи, що військовим прокурором Південного регіону як органом вищого рівня таких рішень щодо нього не приймалось.

Судами встановлено, що під час проходження служби ОСОБА_7 здійснювалась виплата надбавок, передбачених Указами Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 (173/2002) та від 5 березня 2003 року № 389/2003 (389/2003) . Зазначені Укази втратили чинність згідно з Указом Президента України від 18 грудня 2007 року № 1234/2007 (1234/2007) . Для військовослужбовців військових прокуратур ці Укази втратили чинність з 1 квітня 2006 року згідно з Постановою КМУ № 268 (268-2006-п) .

Згідно з пунктом 15 Постанови № 268 (268-2006-п) умови оплати праці, затверджені цією постановою, застосовуються з 1 січня 2006 року, а для працівників, окремі умови оплати праці яких визначені Указами Президента України, - з 1 квітня після визнання такими, що втратили чинність, цих Указів.

Тобто, враховуючи, що постановою № 268 (268-2006-п) встановлені нові умови праці працівників прокуратури та нові розміри посадових окладів, не допускається перерахунок грошового забезпечення з урахуванням нових розмірів посадових окладів зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення, які з 1 квітня 2006 року не застосовуються до осіб офіцерського складу військових прокуратур.

Постановою КМУ № 268 (268-2006-п) з 1 квітня 2006 року не передбачено виплати працівникам прокуратури щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, встановлених Указами № 173/2002 (173/2002) і № 389/2003 (389/2003) , застосування ж нової структури грошового забезпечення військових прокурорів узгоджується з частиною другою статті 46-1 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою на них поширюються всі види забезпечення, встановлені законодавством для офіцерського складу Збройних Сил України (відповідно до пункту 5 постанови № 268 (268-2006-п) - оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років). Виплати, встановлені Указами № 173/2002 (173/2002) і № 389/2003 (389/2003) , стосувалися лише військовослужбовців Збройних сил України, і після 1 квітня 2006 року щодо працівників військових прокуратур не застосовуються.

Тобто, після 1 квітня 2006 року зазначені надбавки не могли входити до складу грошового забезпечення позивача.

Така правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 26 червня 2012 року № 21-161а12, від 19 березня 2013 року № 21-47а13, від 12 червня 2013 року № 21-418а12, від 24 вересня 2013 року № 21-249а12, та від 3 червня 2014 року № 21-165а14.

Що стосується судового рішення у справі № 495/6257/13-а, яке суди врахували при вирішенні справи, що розглядається, то предметом її розгляду були позовні вимоги ОСОБА_7 про нарахування і виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавок, передбачених Указами Президента № 173/2002 (173/2002) та № 389/2003 (389/2003) , за період з 1 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року, тоді як у цій справі охоплюється інший період.

Пунктом 9 Постанови КМУ № 268 (268-2006-п) передбачено, що у разі зменшення у зв'язку з прийняттям цієї постанови та визнанням такими, що втратили чинність, актів КМУ та Указів Президента України, розміру заробітної плати (без премії), грошового забезпечення (без премії) в окремих працівників державних та інших органів, умови оплати праці яких визначені цією постановою, та у працівників, прирівняних згідно з нормативно-правовими актами, що втрачають чинність, за умовами оплати праці до працівників державних органів, або яким передбачено збереження умов оплати праці за попередньою посадою, на час роботи на займаній посаді виплачується різниця між заробітною платою (без премії), грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці.

Однак, вирішуючи спір в цій частині, суди не встановили розмір грошового забезпечення позивача за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та його розмір за новими умовами оплати праці, і не перевірили, чи зменшився у такому випадку розмір грошового забезпечення позивача у зв'язку з прийняттям постанови КМУ № 268 (268-2006-п) .

Без встановлення цих обставин задоволення позову в частині стягнення на користь позивача різниці грошового забезпечення, про яку йшлося вище, є передчасним.

Крім того, зобов'язавши військову частину А3955 донарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні за 16 повних років роботи без сплати податку (з відрахуванням раніше виплаченої суми грошової допомоги), суди не навели жодних мотивів, з яких виходили, з посиланням на норму закону, що регулює спірні правовідносини.

З огляду на відсутність у судових рішеннях відповідних висновків з цього приводу, касаційний суд позбавлений можливості перевірити їх на відповідність нормам матеріального права.

Зобов'язавши відповідача скласти відповідні відомості щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_7 та сплатити страхові внески до органів Пенсійного фонду України, суд першої інстанції не переконався, чи законним є вирішення таких вимог без залучення відповідного органу ПФУ (у даному випадку Білгород-Дністровського об'єднаного УПФУ Одеської області, в якому позивач перебуває на обліку та отримує пенсію).

Враховуючи, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то в силу частини четвертої статті 227 цього Кодексу прийняті ними рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суди мають надати правову оцінку доводам відповідачів (на які вони неодноразово звертали увагу під час розгляду справи) про те, що на підставі постановлених у даній справі судових рішень, які підлягали негайному виконанню, однак у подальшому були скасовані судом касаційної інстанції, ОСОБА_7 здійснено донарахування грошового забезпечення, і на підставі судового наказу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 січня 2013 року у справі № 495/379/13-ц на користь позивача 8 травня 2013 року списано з рахунків ВЧ кошти в сумі 133363,28 грн. Згідно з ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року зазначена вище сума є недоотриманим грошовим забезпеченням позивача за період з 1 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року.

Отже, судам слід перевірити, чи стягувались на користь позивача суми недоплаченого грошового забезпечення за період з 1 травня 2007 року по 15 грудня 2010 року на виконання судових рішень у справі, що розглядається (2а-608/11/1505), чи в інших справах з ідентичних правовідносин, та з урахуванням встановлених обставин визначитись, чи порушено право позивача в даній справі та чи є підстави для присудження позивачу заявленої ним до стягнення суми грошового забезпечення.

Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, то судом першої інстанції це питання вирішувалося та ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2015 року ОСОБА_7 поновлено строк на звернення до суду з даним позовом. Суд враховує, що за правилами частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Також не знайшли свого підтвердження доводи відповідачів про те, що під час апеляційного розгляду даної справи судом апеляційної інстанції не розглянуто заяву ОСОБА_7 про відмову від позову, оскільки позивач вказану заяву відкликав (Т.3 а.с. 53-56).

Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу військової частини А3955 задовольнити частково.

Касаційну скаргу Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області задовольнити.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 4 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.