Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого судді: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового розгляду касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання протиправними наказу та припису,

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ № 607 від 23.06.2015 Державної архітектурно - будівельною інспекції України "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації";

визнати протиправним та скасувати припис № 168 від 22.06.2015 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржені рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено, 27.11.2013 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт на об'єкті "Будівництво громадського будинку "Готельний комплекс", Миколаївська обл., Березанський р-н, АДРЕСА_1" № ІУ 083133310061, а 13.12.2013 ДАБІ України зареєстровано декларацію про готовність зазначеного об'єкта до експлуатації від 13.12.2013 № ІУ 143133470029.

У період з 16.06.2015 по 22.06.2015 відповідно до направлення від 15.06.2015 № 551 на виконання доручення Державної архітектурно-будівельної Інспекції України від 26.05.2015 № 40-1795-М Управлінням ДАБІ у Миколаївській області проведено позапланову перевірку на вказаному об'єкті.

За її результатами складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, Державних стандартів і правил від 22.06.2015, згідно із висновком якого контролюючим органом установлено, що ОСОБА_2 були наведені недостовірні дані у зареєстрованих деклараціях, що є порушенням ч. 8 ст. 36 та ч. 10 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

На підставі акта Управлінням ДАБІ у Миколаївській області винесено припис від 22.06.2015 № 168 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

У приписі встановлено у термін до 23.09.2015: 1. Усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом оформлення документів, які дають право виконувати роботи з будівництва громадського будинку "Готельний комплекс", Миколаївська обл., Березанський район, с. Коблеве, АДРЕСА_1; 2. У разі невиконання вимог п.1 даного припису усунути порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, шляхом добровільного знесення самовільного будівництва.

В свою чергу, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України прийнято наказ від 23.06.2015 № 607, згідно із яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт на об'єкті "Будівництво громадського будинку "Готельний комплекс", Миколаївська обл., Березанський р-н, АДРЕСА_1" № ІУ 083133310061, а також скасовано реєстрацію декларації про готовність названого об'єкта до експлуатації від 13.12.2013 № ІУ 143133470029.

Згідно з частинами 2, 4, 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до частини 8 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації несе замовник.

Відповідно до частини 10 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Відповідно до частини 2 статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт позивачем було, зокрема, зазначено:

земельна ділянка під будівництво об'єкту використовується на підставі договору оренди землі від 25.09.2013 № 49, укладеного між Коблівлькою сільською радою та ОСОБА_2;

містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської облдержадміністрації від 01.03.2013 № 15.

Проте, за результатами проведеної відповідачем перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 були наведені недостовірні дані у зареєстрованих деклараціях.

Так, Управління містобудування та архітектури Миколаївської облдержадміністрації листом від 04.06.2015 № 458-01-23 повідомило контролюючий орган про те, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 01.03.2013 № 15 ОСОБА_2 на будівництво громадського будинку "Готельний комплекс", Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Коблеве, АДРЕСА_1" не надавались.

Також, Коблевська сільська рада листом від 15.06.2015 № 504 повідомила відповідача, що договір оренди землі з ОСОБА_2 не укладався.

Таким чином, будівництво об'єкта здійснено позивачем на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а також містобудівні умови та обмеження позивачем не отримано. В силу частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України вказані обставини дають підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом, а у декларації зазначено недостовірні дані. Це давало відповідачу підстави у відповідності з частиною 2 статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" скасувати реєстрацію декларацій.

В обґрунтування своїх вимог позивач під час розгляду справи судами попередніх інстанцій надав рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 18.09.2013 № 12, відповідно до якого ОСОБА_2 надано дозвіл на укладення угоди про відшкодування недоотриманих коштів (доходу) від використання земельної ділянки за фактичне землекористування із земель, не наданих у власність та постійне користування у межах Коблівської сільської ради, Березанського району, Миколаївської області площею 0,30 га для рекреаційного призначення в с. Коблеве.

Також надано копію угоди позивача із Коблівською сільською радою від 25.09.2013 № 49 про відшкодування недоотриманих коштів (доходу) від використання земельної ділянки за фактичне землекористування до оформлення правовстановлюючих документів на землю.

Згідно із умовами угоди, ОСОБА_2, який користується вказаною земельною ділянкою, зобов'язується сплатити кошти за фактичне землекористування, до оформлення ним правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Колегія суддів звертає увагу, що зміст вказаної угоди не свідчить, що земля надана у користування у встановленому законом порядку, зокрема не вказано про наявність відповідного рішення. Навпаки, в угоді акцентовано увагу на тому, що має місце лише фактичне користування землею, за що позивач зобов'язаний сплатити кошти.

Більше того, вказана угода не свідчить та не може за своєю суттю свідчити про те, що земельна ділянка відведена з метою здійснення будівництва. За змістом статті 376 Цивільного кодексу України будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, є самостійною підставою вважати таке будівництво самочинним.

Крім того, надано копію рішення Коблівської сільської ради від 01.07.2014 № 15, згідно із яким позивачеві надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,25 га в довгострокову оренду для будівництва та обслуговування готельного комплексу, із земель не наданих у власність та постійне користування населеного пункту с. Коблеве, вул. Миколаївська.

Згідно із п. 2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466 (466-2011-п) (у редакції на час реєстрації позивачем декларацій, далі - Порядок № 466) будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію.

Згідно зі статтями 125 та 126 Земельного кодексу України (у редакції на час реєстрації декларацій позивача) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надані позивачем документи не посвідчують його право користування земельною ділянкою у розумінні Порядку № 466 (466-2011-п) та положень Земельного кодексу України (2768-14) , крім того. Надана для реєстрації декларацій угода позивача із Коблівською сільською радою від 25.09.2013 № 49 не є договором оренди земельної ділянки.

У касаційній скарзі позивач ставить під сумнів зазначене в акті перевірки твердження, що об'єкт, який перевірявся, є недобудованим.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що наявність вказаної обставини підтверджено актом перевірки, який має доказове значення. Водночас, належних доказів на спростування встановлених перевіркою обставин судами не встановлено. Крім того, вказане твердження в акті перевірки зазначене як додаткова інформація ("крім того"). Визначальним у даному випадку є те, що оскаржений наказ був винесений у зав'язку з зазначенням у декларації недостовірних даних стосовно права будувати на земельній ділянці та стосовно наявності відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Також, з посиланням на Порядок № 466 (466-2011-п) позивач у касаційній скарзі зазначає про те, що відповідач перевіряв повноту даних, зазначених у декларації, не встановив порушень та зареєстрував її, а тому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, подальше виявлення порушень свідчить про неналежне урядування, а ризик такої помилки має покладатись на державу, а не на особу.

З такими доводами погодитись не можна, оскільки відповідно до пункту 9 Порядку № 466 (466-2011-п) (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) Інспекція протягом п'яти робочих днів з дня надходження до неї декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та вносить їх до єдиного реєстру.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що Інспекція на цій стадії перевіряє лише повноту даних, зазначених у декларації, але не їх достовірність. Натомість достовірність може бути перевірена в межах інших процедур, а саме під час здійснення в установленому законодавством порядку державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Тому, на стадії прийняття від позивача декларації Інспекція не мала можливості та обов'язку виявити наявність недостовірних даних, а тому твердження позивача про неналежне урядування є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені під час вирішення спору обставини відносно того, що позивачем були наведені недостовірні дані у зареєстрованих деклараціях, будівництво об'єкта здійснено за відсутності документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою, містобудівні умови та обмеження ним не отримувалися, що є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, судова колегія погоджується із висновками судів про правомірність прийнятих відповідачем рішень та підстав для задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.