826/64/13-а Про скасування наказу Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани - 14.02.2018 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України, начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України про скасування наказу в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України на ухвалу та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2013 року (суддя Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року (головуючий суддя - Сорочко Є.О., судді - Горбань Н.І., Межевич М.В.), -

02 січня 2013 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України, начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України, в якому просив визнати незаконним пункт 1 наказу начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України полковника Кравчука М.І. від 17 вересня 2012 року №144, щодо накладення на генерал-майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Позов мотивований тим, що оскаржуваний наказ є безпідставним, оскільки, на думку позивача він правопорушення не вчиняв, а підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення фактично стала смерть військовослужбовця військової частини А0853 молодшого сержанта ОСОБА_3, який покінчив життя самогубством.

14 січня 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з клопотанням про поновлення процесуальних строків. Вказане клопотання вмотивоване тим, що оскаржуваний наказ йому не було доведено до відома, а тому позивач вважав, що такий наказ не реалізовано. Також, позивач зазначив, що фактично про накладення оскаржуваним наказом дисциплінарного стягнення дізнався в грудні 2012 року, а тому строк на звернення до суду з вказаним позовом пропущено з поважних причин.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 22 квітня 2013 року задовольнив клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду. Визнав поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду з вимогою щодо визнання протиправним та скасування п. 1 наказу начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України полковника Кравчука М.І. від 17 вересня 2012 року №144.

Задовольняючи клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку суд першої інстанції виходив з того, що позивач дізнався (усвідомив) про порушення його прав та інтересів оскаржуваним наказом в грудні 2012 року. Позивач перебував на лікуванні, що позбавило його можливості з'ясувати чи було реалізовано оскаржуваний наказ та, як наслідок, протягом встановленого строку реалізувати право на захист порушених прав та інтересів. Суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з поважних причин.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправним та скасував п. 1 наказу начальника Головного управління оперативного забезпечення збройних сил України від 17 вересня 2012 року №144.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наказ про притягнення військовослужбовця до дисциплінарного стягнення повинен містити підстави, конкретні неправомірні дії (бездіяльність), які ставляться в вину військовослужбовцю, норми чинного законодавства, за порушення якої накладено дисциплінарне стягнення. Спірний наказ зазначеним критеріям не відповідає, що в свою чергу свідчить про його необґрунтованість та невідповідність вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), передбачено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

02 січня 2018 року касаційна скарга Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 24 січня 2018 року прийнята до провадження та 09 лютого 2018 року призначена до попереднього розгляду у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

У своїй касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2013 року про поновлення строку базується на припущеннях та домислах.

Відповідач в касаційній скарзі наголошує, що під час накладення дисциплінарного стягнення на позивача не було порушено порядку встановленого Дисциплінарним статутом Збройних Сил України та не перевищено наданої відповідачу ст. 72 даного статуту дисциплінарної влади.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

Касаційна скарга має бути залишена без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, на час виникнення спірних правовідносин, мав військове звання генерал-майора та проходив військову службу на посаді начальника інженерних військ Збройних Сил України - начальника Центрального управління інженерних військ Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України.

Наказом №144 від 17 вересня 2012 року "Про результати перевірки та службового розслідування загибелі військовослужбовця, проведених відносно службових осіб військової частини А0853 та показання винних" позивачу оголошено догану.

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ прийнято за результатом службового розслідування про загибель військовослужбовця військової служби за контрактом А0853 водія понтонного відділення понтонного взводу понтонної роти понтонно-мостового батальйону молодшого сержанта ОСОБА_3

Як вбачається з акту службового розслідування загибель військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_3 сталася внаслідок негараздів в родині військовослужбовця та непорозуміння в стосунках з дружиною, а також неповного та не всебічного вивчення та врахування морально-психологічного якостей підлеглого військовослужбовця командуванням батальйону військової частини.

Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання вимог ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст. 95 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, незадовільну організацію роботи щодо виконання вимог наказу начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України від 21 листопада 2011 року №205 "Про зміцнення військової дисципліни у 2012 навчальному році", наказу начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України від 01 березня 2011 року №43 "Про розподіл повноважень між керівниками структурних підрозділів Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України щодо організації повсякденної діяльності у підпорядкованих військових частинах (установах)".

Не погоджуючись з оскаржуваним наказом позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частиною 1 статті 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 100 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Відповідач вказує в касаційній скарзі, що повністю не погоджується з аргументами викладеними в ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року, якою визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду. Просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року посилаючись на те, що вона прийнята необґрунтовано, оскільки, строк позивачу поновлений незаконно та без аргументації поважності причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 КАС України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Посилання відповідачів на пропущення позивачем строків для звернення до суду з позовом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року, причини пропуску строку позивачем на звернення до суду обґрунтовано визнано поважними.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII (2232-12) ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За загальним правилом будь-яке притягнення особи до дисциплінарної відповідальності (як у відносинах публічної служби, так і у звичайних трудових відносинах) має бути обґрунтованим, тобто, мати чітко вказану підставу для застосування дисциплінарного стягнення, передбачену або Кодексом законів про працю України (322-08) , або спеціальним Законом, яким в даному випадку є Закон України від 24 березня 1999 року № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (551-14) (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 45 Закону України від 24 березня 1999 року № 551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (далі - Дисциплінарний статут) визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, а у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10) , - також адміністративну відповідальність.

При цьому, зазначено порядок накладення дисциплінарних стягнень (статті 83-87), а саме: зазначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Відповідно до ст. 95 Дисциплінарного статуту старший командир зобов'язаний не менш як один раз на три місяці контролювати стан дисциплінарної практики та вживати заходів щодо запобігання порушенням військової дисципліни.

Згідно ст. 16 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 р. № 548-XIV кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

З метою організації управління військовими частинами (установами) Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України наказом начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України від 01.03.2011 р. №43 "Про розподіл повноважень між керівниками структурних підрозділів Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України щодо організації повсякденної діяльності у підпорядкованих військових частинах (установах)" визначено безпосередньо відповідального, зокрема: за бойову та мобілізаційну готовність, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за організацію повсякденної діяльності та внутрішній порядок, та своєчасне надання доповідей з порушень вищезазначеного начальнику Головного управління оперативного забезпечення Збройних сил України у військовій частині А0853 - начальника інженерних військ Збройних Сил України - начальника Центрального управління інженерних військ Головного управління оперативного забезпечення Збройних сил України.

Судами встановлено та вбачається з акту службового розслідування, що загибель військовослужбовця військової служби за контрактом А0853 водія понтонного відділення понтонного взводу понтонної роти понтонно-мостового батальйону молодшого сержанта ОСОБА_3 сталася внаслідок негараздів в родині військовослужбовця, непорозуміння в стосунках з дружиною, неповного та не всебічного вивчення і врахування морально-психологічних якостей підлеглого військовослужбовця, не врахування сімейних стосунків і сімейної ситуації командуванням батальйону військової частини.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що проведеним службовим розслідуванням загибелі військовослужбовця не встановлено наявність причинно-наслідкового зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та діями (бездіяльністю) позивача, що є обов'язковою передумовою для накладення дисциплінарного стягнення.

Також, слід зазначити, що в даному випадку, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем порушено приписи Дисциплінарного статуту в частині дотримання порядку накладання дисциплінарних стягнень з огляду на відсутність доказів на підтвердження проведення службового розслідування (перевірки) за фактом незадовільної організації позивачем роботи щодо виконання вимог наказу начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України від 21.11.2011 №205 "Про зміцнення військової дисципліни у 2012 навчальному році", наказу начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України від 01.03.2011 №43 "Про розподіл повноважень між керівниками структурних підрозділів Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України щодо організації повсякденної діяльності у підпорядкованих військових частинах (установах)" та проведення бесіди із військовослужбовцем, щодо якого призначалось службове розслідування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що у 2012 році у військовій частині А0853 перевірка стану військової дисципліни та морально-психологічного стану не проводилась, а щорічне оцінювання проведено формально.

Отже, недоліки та факти порушень, які слугували підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, не підтверджуються жодними доказами.

Також, суди встановили, що посадовими обов'язками позивача не передбачені безпосередні обов'язки, що могли б попередити та не допустити факту загибелі (самогубства) військовослужбовця (з врахуванням того, що загибель військовослужбовця сталося внаслідок негараздів в родині військовослужбовця) у зв'язку з яким на позивача було накладено дисциплінарне стягнення.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких правового регулювання та встановлених судами обставин справи колегія суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржуваний позивачем пункт 1 наказу начальника Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України полковника Кравчука М.І. від 17 вересня 2012 року №144 прийнято з дотриманням вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.