821/827/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 04.10.2017 Прийняття

У червні 2016 року Приватне підприємство "Фаворит-ІІІ" (далі - позивач, ПП "Фаворит-ІІІ") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, Новокаховська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.01.2016.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 25.01.2017, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017, позовні вимоги задовольнив.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 20.08.2014 по 29.08.2014, на підставі наказу від 20.08.2014 № 381, направлень на проведення перевірки від 20.08.2014 № 267, № 268, № 269, згідно із підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Фаворит-ІІІ" щодо дотримання вимог податкового законодавства, декларування та сплати податків при здійснення фінансово-господарської діяльності, а також законності перебування на спеціальному режимі оподаткування з податку на додану вартість та фіксованого сільськогосподарського податку в період з 01.01.2012 по 01.01.2014, за результатами якої складено акт від 05.09.2014 № 230/22-2/33536682 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 198.5 статті 198, пункту 189.1 статті 189, пункту 209.6 статті 209, підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 3900 000 грн., у тому числі ПДВ - 650 000 грн.; пунктів 209.6, 209.11, підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого неправомірно (необґрунтовано) застосовано пільгу з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 546 518 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2016 № 0000062200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 462 500 грн., з яких 650 000 грн. - за основним платежем та 812 500 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 05.09.2014 № 230/22-2/33536682, фактичною підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували твердження перевіряючих про те, що господарські операції позивача по реалізації яблук контрагенту ТОВ "Фруктовий світ" не підтверджені належними доказами, а надані підприємством первинні бухгалтерські документи жодним чином не спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства. За висновками податкового органу позивач фізично не міг виростити та зібрати у 2012 році таку кількість яблук, яку реалізовано контрагенту ТОВ "Фруктовий світ".

Суд першої та апеляційної інстанції, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно пунктом 189.1 статті 189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно пункту 209.1 статті 209 ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 вказаної статті встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 209.6 ПК України (2755-17) , сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 ПК України, діяльність у сфері сільського господарства, зокрема, виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основною умовою застосування платником спеціального режиму в порядку статті 209 Податкового кодексу України є здійснення таким платником діяльності з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції у відповідних обсягах, надання сільськогосподарських послуг. Відповідачем не заперечується, що позивач станом на серпень 2012 року був сільгоспвиробником та перебував на спеціальному режимі оподаткування.

Акт перевірки не містить висновків про використання ПП "Фаворит-ІІІ" не сплачених до бюджету сум внаслідок отримання податкової пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання. А відтак, контролюючим органом неправомірно застосовано до ПП "Фаворит-ІІІ" штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 100% суми податку на додану вартість.

Крім того, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту і не може ґрунтуватися на припущеннях податкового органу про неможливість реального здійснення платником податку господарської операції.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивачем (в особі постачальника) укладено 02 серпня 2012 року договір поставки з ТОВ "Фруктовий світ" (в особі покупця), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати покупцю яблука, який, в свою чергу, зобов'язаний власними силами організувати збір яблук в садах постачальника та оплатити їхню вартість.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, довіреність на отримання товару, рахунки фактури, оборотно-сальдову відомість, банківські документи, статистичні звіти.

Так, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що факт постачання підприємством яблук за вказаним договором підтверджується наданими первинними бухгалтерськими документами, які вказують на товарність проведеної операції.

Податковим органом не зазначається про наявність будь-яких недоліків в наданих підприємством первинних бухгалтерських документах, що складені за наслідком проведення спірної господарської операції.

Таким чином, в матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (z0168-95) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (z0168-95) ) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, спірна податкова перевірка підприємства призначена слідчим органом в рамках розслідування кримінального провадження № 32014230000000114.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

При цьому, пункт 86.9 статті 86 ПК України виключено згідно з ЗУ "Про внесення змін до Податкового кодексу України (2755-17) щодо зменшення податкового тиску на платників податків" від 17 липня 2015 року № 655-VIII (655-19) .

В свою чергу, вказаним законом доповнено підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (2755-17) пунктом 36, відповідно до якого, у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" (655-19) і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 25 вересня 2015 року звільнено Василенко Л.А. (заступника головного бухгалтера ПП "Фаворит-ІІІ") від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України на підставі статті 49 Кримінального кодексу України, у зв'язку із закінченням строку давності, а також закрито відповідне кримінальне провадження.

В свою чергу, вказана ухвала Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 25 вересня 2015 року про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами отримана податковим органом 06 листопада 2015 року, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000062200 прийнято останнім лише 29 січня 2016 року, тобто поза межами встановленого ПК України (2755-17) 10-денного строку.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідності його скасування.

Відповідно до частини третьої статті - 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 у справі № 821/827/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.