Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №415/4918/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області, Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області (у складі судді Коваленко Н.В.) від 10 жовтня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Ястребової Л. В., Блохіна А. А., Компанієць І. Д.) від 28 листопада 2017 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області, Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області, третя особа Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, в якому просила:

- визнати причини пропуску строку звернення поважними та поновити строк звернення до адміністративного суду;

- визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо припинення позивачу з 01 березня 2016 року виплати пенсії за віком;

- визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо ненарахування та невиплати пенсії за віком позивачу з 01 березня 2016 року по квітень 2017 року;

- визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком позивачу з 01 березня 2016 року по теперішній час;

- визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо не нарахування та невиплати пенсії за віком позивачу з 01 березня 2016 року;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області поновити нарахування та виплатити пенсію за віком позивачу з 01 березня 2016 року по теперішній час;

- допустити до негайного виконання стягнення постанову суду в частині виплати пенсії в межах суми за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона є пенсіонером за віком і перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області, як особа переміщена з району проведення антитерористичної операції. Проте з 01 березня 2016 року виплата пенсії їй призупинена. З травня 2017 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області. Дії відповідачів щодо відмови у поновлені їй пенсії у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання, вважає такими що вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України.

2. Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2017 року адміністративний позов в частині позовних вимог, щодо визнання протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо припинення позивачу з 01 березня 2016 року виплати пенсії за віком; визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо не нарахування та невиплати пенсії за віком позивачу з 01 березня 2016 року по 21 лютого 2017 року включно; визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком позивачу з 01 березня 2016 року по 21 лютого 2017 року включно; визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо не нарахування те невиплати пенсії за віком з 01 березня 2016 року; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганській області поновити нарахування та виплатити пенсію за віком позивачу з 01 березня 2016 року по 21 лютого 2017 року включно - залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

3. Отже, розгляду підлягали позовні вимоги в частині:

- визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо ненарахування та невиплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 22 лютого 2017 року по квітень 2017 року;

- визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 23 березня 2017 року по теперішній час;

- зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області поновити нарахування та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з 22 лютого 2017 року по теперішній час;

- допущення до негайного виконання стягнення постанову суду в частині виплати пенсії в межах суми за один місяць.

4. Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області щодо ненарахування та невиплати пенсії за віком позивачу з 22 лютого 2017 року по 22 березня 2017 року; визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком позивачу з 23 березня 2017 року; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області поновити з 22 лютого 2017 року нарахування та виплату пенсії за віком позивачу; звернуто постанову у межах суми платежу за один місяць до негайного виконання; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

5. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області, Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області; постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2017 року змінено; доповнено постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2017 року абзацом 6 наступного змісту: "Стягнути в рівних частках за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі - Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області та Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 640,00 грн."; абзаци 6,7,8,9 резолютивної частини постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2017 року встановлено вважати абзацами 7,8,9, 10; в іншій частині постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2017 року залишено без змін.

6. В частині задоволення позовних вимог рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент припинення виплати пенсії позивачу у відповідача були відсутні законні підстави для припинення виплати пенсії, оскільки Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як відсутність за місцем проживання. Суди дійшли висновку, що відповідачі, припиняючи виплату позивачу пенсії, діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому суд першої інстанції у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустив до негайного виконання постанову у межах суми платежу за один місяць.

7. Щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції зазначив, що ухвалою суду відповідно до ст. 88 КАС України позивача звільнено від сплати судового збору, позовні вимоги задоволено частково, відповідач від сплати судового збору також звільнений, у зв'язку з чим судові витрати, які підлягають розподілу, відсутні.

8. Апеляційний суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат та доповнюючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що позивач при звернені до суду з позовом просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення, посилаючись на важке матеріальне становище. Разом з тим, в абзаці п'ятому мотивувальної частини спірної постанови, суд першої інстанції зазначив, що судові витрати слід віднести за рахунок Державного бюджету України. У зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що оскільки постанова суду першої інстанції прийнята на користь позивача, то, в даному випадку, судовий збір у розмірі 640 грн. має бути стягнуто в рівних частках за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі - Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області та Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на користь держави, а не віднесено за рахунок Державного бюджету України, як помилково зазначено судом першої інстанції.

9. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, ухвалити нове рішення, яким повістю відмовити у задоволенні позовних вимог.

10. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

11. Станом на дату ухвалення даного судового рішення відзив до суду касаційної інстанції не подано.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 виданого 28 серпня 1996 року Стахановським МВУМВС України в Луганській області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

13. Відповідно до розпорядження Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області від 04 жовтня 2016 року на виконання постанови КМУ № 365 виплату пенсії позивачу припинено з 01 листопада 2016 року.

14. Пенсія ОСОБА_1 виплачена по 29 лютого 2016 року.

15. Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22 березня 2017 року фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 - АДРЕСА_2.

16. 23 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області з заявою про витребування її пенсійної справи з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області.

17. Згідно супровідного листа від 23 березня 2017 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області надіслало до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області пенсійну справу ОСОБА_1 з повідомленням проте, що пенсія виплачена по 29.02.2016 року включно.

18. Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї по факту проживання № 3568 від 27 березня 2017 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2. При перевірці місця проживання, власник житла повідомила, що ОСОБА_1 поїхала до м. Солнічне. 22 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення для проходження ідентифікації.

19. Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї по факту проживання № 2462 від 29 березня 2017 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2. При перевірці місця проживання, двері ніхто не відчинив.

20. Із заяві позивача до Голови міської комісії з питань відновлення соціальних виплат від 30 березня 2017 року вбачається, що вона була відсутня за адресою місця реєстрації, оскільки перебувала на дачі із братом.

21. Згідно копії витягу з протоколу віл 29 травня 2017 року № 46-1 ОСОБА_1 відмовлено в відновленні пенсії у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання.

22. Судами встановлено, що електронна пенсійна справа позивача на підставі особистої заяви взята на облік, відпрацьована, але заблокована, оскільки згідно вимог Постанови КМУ від 08 червня 2016 року № 365 (365-2016-п) після подання документів до органів Пенсійного фонду України структурними підрозділами з питань соціального захисту населення повинна обов'язково бути здійснена перевірка фактичного місця проживання із складання акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї. За результатами такої перевірки структурний підрозділ з питань соціального забезпечення населення готує подання про відновлення або відмову у виплаті пенсії. Позивач відповідно довідки, виданої УПСЗН Лисичанської міської ради Луганської області має статус особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Для перевірки фактичного місця проживання позивачку було включено до списку внутрішньо переміщених осіб, який було передано до УПСЗН. Згідно витягу з протоколу засідання міської комісії з питання призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам в призначенні пенсії позивачу відмовлено. З урахуванням вказаного виплата пенсія позивачу призупинена.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

24. З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ (1706-18) (надалі - Закон № 1706-VІІ (1706-18) ), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

25. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VІІ внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

26. Статтею 7 Закону № 1706-VІІ передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

27. Як встановлено ч. 1 ст. 5 Закону № 1706-VІІ довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

28. Відповідно до ст. 4 Закону № 1706-VІІ факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

29. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

30. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

31. У п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (637-2014-п) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509 (509-2014-п) . Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.

32. Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк" або з доставкою додому весь час дії такої довідки.

33. Відповідно до п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (509-2014-п) (в редакції Постанови КМ від 08 червня 2016 року № 352 (352-2016-п) (надалі - Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

34. Згідно ст. 12 Закону № 1706-VІІ підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

35. За приписами п. 71 Порядку № 509 (509-2014-п) у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

36. Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

37. Судами встановлено відсутність доказів скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача органом, який її видав, а саме Управлінням праці та соціального захисту населення. До того ж, згідно відповіді Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, довідка про взяття позивача на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, скасована не була та діє безстроково.

38. Отже, позивач наведені вимоги виконав, оскільки звернувся із відповідною заявою до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, надав відповідну довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, позивач як пенсіонер має рахунок в ПАТ "Державний ощадний банк" для отримання пенсії.

39. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначається Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

40. У ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

41. Вказаний перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

42. Проте, відповідач не надано рішення про припинення виплати пенсії і не вказав, яка з обставин, визначених наведеною вище нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії.

43. Судами не прийнято до уваги посилання відповідача як на підставу обґрунтованості невиплати пенсії позивачу на Постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 08 червня 2016 року № 365 (365-2016-п) , якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, оскільки припинення виплати позивачу пенсії відбулося з березня 2016 року, а вказана постанова набула чинності 15 червня 2016 року, а тому на час виникнення спірних правовідносин застосована бути не могла.

44. Крім того, керуючись положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ (1706-18) та Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , які мають вищу юридичну силу.

45. Щодо припинення виплати пенсії позивачу, що обумовлено встановленням Управлінням праці та соціального захисту населення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, зазначено, що право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія. Відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти його права на виплату пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб.

46. З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що відповідачі, припиняючи виплату позивачу його пенсії, діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

47. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- дії Управління Пенсійного фонду щодо припинення виплати пенсії позивачу є правомірними, оскільки з метою посилення контролю в системі обліку внутрішньо переміщених осіб та на підставі інформації, яка надійшла від Служби Безпеки України про можливу безпідставну виплату пенсій внутрішньо переміщеним особам, щодо яких потребується перевірка обґрунтованості продовження виплати пенсії на підконтрольній Україні території, виплата пенсії з 01 березня 2016 року була припинена, в тому числі і позивачу;

- судом апеляційної інстанції порушено норми ст. 99, 100 КАС України;

- судом першої інстанції порушено норм ст. 94 КАС України в частині розподілу судових витрат, оскільки вважає, що у зв'язку з несплатою позивачем судового збору, судові витрати, які підлягають розподілу у цій справі відсутні.

V. ОЦІНКА СУДУ

48. Надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з наступного.

49. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

50. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

51. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

52. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

53. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі в частині задоволення позовних вимог позивача.

54. Проте колегія судів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат та вважає їх помилковими та таким, що підлягають скасуванню.

55. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі витупала його посадова чи службова особа.

56. Судом встановлено, що ухвалою суду першої інстанції від 23 серпня 2017 року /а.с.22а/ позивача, відповідно до ст. 88 КАС України, звільнено від сплати судового збору, позовні вимоги оскаржуваною постановою задоволені частково, відповідач, згідно п. 18. ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції до 15 грудня 2017 року), звільнений від сплати судового збору, у зв'язку із чим судові витрати, які підлягають розподілу, у цій справі відсутні.

57. Отже, посилання суду апеляційної інстанції на те, що, звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення, а також на те, що в абз. 5 мотивувальної частини спірної постанови, суд першої інстанції зазначив, що судові витрати слід віднести за рахунок Державного бюджету України, не відповідають матеріалам справи.

58. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

59. Згідно ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст. 242, 341, 345, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року скасувати в частині зміни постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2017 року, а саме доповнення резолютивної частини абзацом 6 наступного змісту "Стягнути в рівних частках за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі - Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області та Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 640,00 грн.". В решті рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 10 жовтня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.