802/292/16-а - 04.10.2017 Прийняття - Юридический Харьков плюс

ПАТ "СБК "Водпроект" звернулось у березні 2016 року до суду з позовом до Вінницької ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2016 № 0008811702 в частині штрафних санкцій в розмірі 218 948,98 гривень та № 0008821702 в частині штрафних санкцій в розмірі 2991,51 гривня.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.04.2016 позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.04.2016 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ).

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2012 по 30.06.2015, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2015, військового збору за період з 03.08.2014 по 30.06.2015, за наслідками якої складено акт від 29.01.2016 № 62/1702/01039607.

В ході проведеної перевірки виявлено порушення позивачем вимог: пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, а саме несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 293 792,63 гривні за період з 01.07.2012 по 30.06.2015, в результаті чого нарахована пеня в сумі 18 244,54 гривні; пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 1.4, пп. 1.6, п. 16-1 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ПК України (2755-17) , а саме несвоєчасне перерахування бюджету суми узгодженого податкового зобов'язання самостійно визначеного податковим агентом по військовому збору в сумі 9285,80 гривень за період з 03.08.2014 по 30.06.2015, в результаті чого нарахована пеня в сумі 183,76 гривні; ч. 8, ч. 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування", а саме несвоєчасна сплата, несвоєчасне перерахування єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 30.06.2015, в результаті чого нарахована пеня в сумі 32 329,20 гривень та застосовано штраф у розмірі 53 908,89 гривень.

09.02.2016 позивачем подано заперечення на акт перевірки від 29.01.2016 № 62/1702/01039607.

19.02.2016 за результатами розгляду заперечень відповідачем направлено лист № 7430/10/02-28-17-02 згідно якого, акт залишено без змін, а заперечення без задоволення.

24.02.2016 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0008811702 та № 0008821702.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вказані порушення податкового законодавства були виявлені однією перевіркою, а відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень визначено розмір штрафу на підставі ст. 127 ПК України, тобто за ненарахування, неутримання та/або несплату податку на доходи фізичних осіб взагалі, нараховано з ознаками повторності та як за такі, що здійснені втретє, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить повторності то відповідачем неправомірно застосовано ст. 127 ПК України при притягненні платника до відповідальності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням передбаченим ст. 168 ПК України строку сплачує суму податку застосуванню підлягає ст. 126 ПК України. Проте, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі ст. 127 ПК України, а розмір штрафних санкцій в такому випадку визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу. Крім того, у разі виявлення під час однієї перевірки податкового агента декількох випадків ненарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені ст. 127 ПК України, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, та вважає, що судом першої інстанції всебічно перевірено обставини справи, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, з огляду на наступне.

Відповідно до визначення термінів, наведених у ПК України (2755-17) , податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пункт 162.1 ст. 162 ПК України визначає, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (пп. 162.1.1); фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (пп. 162.1.2); податковий агент (пп. 162.1.3).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету регламентує ст. 168 ПК України, п. 168.1, якої передбачає порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Відповідно до пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Для цілей цього розділу та п. 54.2 ст. 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (пп. 168.1.6 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Судами встановлено, що ПАТ "СБК "Водпроект" не заперечує факту несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), внаслідок тимчасових фінансових труднощів. Однак, до початку цієї перевірки товариство, самостійно частково погасило борг, відтак на момент перевірки заборгованість ПАТ "СБК "Водпроект" зі сплати податку з доходів фізичних осіб складала 124 602,67 гривні.

Під час перевірки позивача податковим органом встановлено також несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ПАТ "СБК "Водпроект" за період, що перевірявся податковим органом. В результаті чого нарахована пеня у сумі 32 329,20 гривень та застосовано штрафну санкцію в розмірі 53 908,89 гривень.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI (2464-17) "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI (2464-17) ).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі, філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону № 2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Водночас, частинами 2, 3 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому, платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення (абз.2 ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI ).

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2 ст. 54 ПК України).

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України), тобто у строки вказані у ст. 168 ПК України.

Таким чином, положення ПК України (2755-17) чітко визначають момент узгодження грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та строки перерахування податку до бюджету. У разі несплати сум узгоджених грошових зобов'язань у строки, встановленні податковим законодавством, вони набувають статусу податкового боргу і платник податків несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків перерахування податку.

Відповідальність платників податків за податкові правопорушення регламентується главою 11 ПК України (2755-17) , яка серед іншого, передбачає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків (ст. 126 ПК України) та за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати (ст. 127 ПК України).

Відповідно до ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Вказане правопорушення полягає у виконанні платником податків обов'язку щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання після закінчення встановлених ПК України (2755-17) строків їх сплати, тобто таке порушення може мати місце, якщо контролюючий орган встановить, що платник податків сплатив узгоджене грошове зобов'язання, але несвоєчасно.

Згідно зі ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за правопорушення, передбачене ст. 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов'язків платником податків (податковим агентом). В такому випадку контролюючий орган за результатами перевірки визначає суму грошового зобов'язання платнику податків та застосовує штраф у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. В тому випадку, коли аналогічні дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Судом першої інстанції встановлено, що з розрахунку штрафної санкції відповідно до ст. 127 ПК України вбачається, що відповідачем застосовано наступні штрафні санкції: до платежу від 30.07.2012 застосовано штрафну санкцію в розмірі 25 відсотків; до платежу від 30.08.2012 застосовано штрафну санкцію в розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету; з 28.09.2012 по 30.07.2015 на позивача накладено штрафну санкцію в розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Загальна сума штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб становить 329 885,52 гривень. Вказана сума відображена у податковому повідомленні-рішенні від 24.02.2016 № 0008811702.

Проте суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у вказаних діях не вбачається повторності, оскільки вказані порушення податкового законодавства були виявлені однією перевіркою, а відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень визначено розмір штрафу на підставі ст. 127 ПК України, тобто за ненарахування, неутримання та/або несплату податку на доходи фізичних осіб взагалі, нараховано з ознаками повторності та як за такі, що здійснені втретє.

Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем з аналогічних підстав у відповідності до ст. 127 ПК України нараховано штрафні санкції за не вчасну сплату податку, щодо військового збору.

Враховуючи вище викладені обставини, виходячи із змісту ст. 127 ПК України, суд першої інстанції вірно зазначив, що штрафні санкції за не вчасну сплату податку, підприємством щодо військового збору повинні складати 1694,14 гривень, але аж ніяк не 4685,65 гривень, як то зазначено в додатку № 4 до акту.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач не заперечує факту несвоєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та не заперечує, що за порушення норм податкового законодавства до позивача має бути застосовано 25 відсотків штрафу, оскільки згідно із п. 115.1 ст. 115 ПК України, у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо. В даному випадку існує одне триваюче порушення щодо несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з неправомірним застосуванням відповідачем ст. 127 ПК України при притягненні платника до відповідальності.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що загальною нормою, якою врегульовано питання штрафних (фінансових) санкцій у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання є ст. 123 ПК України, з п. 123.1 якої вбачається, що у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетних відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, у зв'язку з задоволенням касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку про необхідність відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 3994,92 гривні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160, 167, 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" - задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016 у справі № 802/292/16-а - скасувати.

Постанову Вінницького окружного адміністративного від 26.04.2016 у справі № 802/292/16-а - залишити в силі.

Присудити публічного акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в розмірі 3994,92 гривні.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.