Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Калашнікової О.В.,

суддів: Горбатюка С.А., Голяшкіна О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у справі №686/11455/16-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, в якому просив: визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому Хмельницької області щодо відмови йому у перерахунку розміру пенсії 90% у відповідності з постановою Кабінету міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) ; зобов'язати відповідача, у зв'язку із звільненням його з роботи, здійснити перерахунок пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% у відповідності з постановою Кабінету міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) , згідно довідки, виданої прокуратурою Хмельницької області від 05.04.2016 р. № 18-290 вих. 16 про призначення пенсії станом на 01.12.2015р., без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.12.2015 року та виплатити різницю між перерахованою і виплаченою пенсією із 01.12.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право на перерахунок пенсії позивача безпідставно порушено.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнані неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% за довідкою прокуратури від 05.04.2016 року № 18-290 вих.-16 у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) . Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Хмельницької області за № 18-290 вих.-16 від 05.04.2016 року з 05 квітня 2016 року з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині обмеження максимального розміру пенсії, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював на різних прокурорсько-слідчих посадах і з 2008 року йому призначено пенсію за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в чинній на час призначення пенсії редакції Закону № 1789-ХІІ (1789-12) від 09.08.2003 року) в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.

Позивач 05.04.2016 року звернувся до УПФ України у м.Хмельницькому із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії на підставі статті 50-1 Закону України -"Про прокуратуру" № 1789-ХІІ з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 (1013-2015-п) "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення до деяких нормативно-правових актів" та у відповідності до довідки прокуратури Хмельницької області № 18-266 вих-16 від 18.03.2016 року про заробітну плату за його посадою з 01.12.2015 року.

Листом відповідача від 13.04.2016 року за вих. № 178/М-12 позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з посиланням на те, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення" (213-19) № 213 від 02.03.2015, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) . У зв'язку із цим з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виплату пенсії працівнику прокуратури слід обмежити максимальним розміром відповідно до п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 50-1 Закону України -"Про прокуратуру-" від 05.11.1991 № 1789-XII(далі - Закон № 1789-XII (1789-12) ) (в редакції, яка діяла станом на дату призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відносно підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорів, то норми відповідно змісту було передбачено частинами тринадцятою і вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

Згідно ч. 13 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Судами встановлено, що пенсію позивачу призначено з 2008 року. Станом на дату призначення пенсії положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ передбачали її виплату в розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, а також можливість її перерахунку, зокрема, у зв'язку зі збільшенням розміру місячного заробітку (працюючого прокурора) за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.

Разом з тим, станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії (05 квітня 2016 року) правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів змінилося.

З 1 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 213-VIII (213-19) (крім, зокрема, положень пункту 15 розділу І цього Закону (стосуються внесення змін до статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру"), які набрали чинності з 25 квітня 2015 року) частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ замінено чотирма частинами в новій редакції (п'ятнадцятою-вісімнадцятою). Зокрема, частина п'ятнадцята (в новій редакції цієї статті) серед іншого передбачає, що "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

Щодо умов і порядку перерахунку такої пенсії, слід зазначити, що з 1 січня 2015 року ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено в новій редакції (у відповідності із Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) ), відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 213-VIII (213-19) (набрав чинності з 1 квітня 2015 року) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу" (889-19) , "Про прокуратуру" (1789-12) , "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , "Про статус народного депутата України" (2790-12) , "Про Кабінет Міністрів України" (514-16) , "Про судову експертизу" (4038-12) , "Про Національний банк України" (679-14) , "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) , "Про дипломатичну службу" (2728-14) , Податкового (2755-17) та Митного кодексів України (4495-17) , Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Поряд з цим, з 15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697-VII (1697-18) (за винятком окремих його положень), який теж містить положення щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури (стаття 86).

Відповідно до п.п. 1 п. 3 розділу ХІІ Закону № 1697-VII (1697-18) з набранням чинності цим Законом таким, що втратив чинність, зокрема, є Закон № 1789-ХІІ (1789-12) , крім '…' частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 '…'.

Норми щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 1798-ХІІ (1789-12) , містились у частинах тринадцятій, вісімнадцятій статті 50-1 цього Закону, отже з набранням чинності Законом № 1697-VII (1697-18) ці положення статті 50-1 втратили чинність.

Щодо правового регулювання перерахунку пенсії за Законом № 1697-VII (1697-18) , слід зазначити, що згідно ч. 13 ст. 86 цього Закону пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Згідно ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII (в редакції Закону України від 24 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) ) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії за вислугу років положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (крім частин третьої, четвертої, шостої, одинадцятої) втратили чинність згідно з Законом № 1697-VII (1697-18) . Визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, за Законом № 1697-VI (1697-18) віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури(як було передбачено ч.18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а потім - ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII) зумовило неможливість проведення відповідачем відповідно перерахунку.

Колегія суддів вважає, що за відсутності нормативного регулювання відносин щодо умов і підстав для перерахунку пенсій (зокрема у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати) працівників прокуратури підстав для такого перерахунку немає. Тому відповідач, відмовляючи позивачці у перерахунку пенсії з підстав, про які зазначено вище, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що за відсутності постанови уряду про порядок перерахунку пенсій, до правовідносин в цій сфері слід застосовувати положення частини тринадцятої і вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (які втратили чинність згідно із Законом № 1697-VII (1697-18) ).

Крім того, за змістом наведених вище положень пункту 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 213-VIII (213-19) у зв'язку з неприйняттям до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх, в тому числі й спеціальних, пенсій, скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсію/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, у тому числі відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) .

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої і апеляційної інстанції підлягають скасуванню з винесенням постанови про відмову у задоволенні заявленого позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 червня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у справі № 686/11455/16-а скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.