Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В., Єрьоміна А.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року у справі № 683/740/11 за позовом ОСОБА_4 до Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірними дії Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо відмови в зарахуванні до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоду роботи вихователем в дитячому садку колгоспу імені 22 з'їзду КПРС (в подальшому радгосп "Левківський", СГК "Левківський") з 12.06.1987 року по 05.06.1998 року та зобов'язати зарахувати вказаний період та призначити пенсія за вислугу років з дня звернення.

Посилалася на те, що пропрацювала 26 років на посаді працівника освіти і набула право на пенсію за вислугу років згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому відмова відповідача в призначенні пенсії є незаконною.

Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спеціальний стаж позивача підтверджений записами трудової книжки, архівними довідками, тому відмова в призначенні пенсії є безпідставною.

У касаційній скарзі Старокостянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить змінити судове рішення апеляційної інстанції, скасувавши судове рішення першої інстанції. Вказує на те, що періоди роботи позивача вихователем не підтверджуються первинними документами.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач працювала в установах освіти з 15 серпня 1981 року по 1 лютого 2017 року, що підтверджується копією трудової книжки, архівною довідкою. У 2016 році досягла 55-річного віку. 2 лютого 2017 року звернулася до відповідача за призначенням пенсії, проте їй було відмовлено з тих підстав, що стаж роботи з 12.06.1987 року по 05.06.1998 року не підтверджується первинними документами.

Відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 року не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців, з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року не менше 26 років.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 (909-93-п) (далі - постанова КМУ № 909), відповідно до якої пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я і соціального захисту призначаються після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років і після цієї дати:з 1 квітня 2015 р. по 31 березня 2016 р. - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 р. по 31 березня 2017 р. - не менше 26 років.

Згідно з розділом 1 Освіта постанови КМУ № 909 (909-93-п) до закладів і установ освіти відносяться, зокрема, загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи; дошкільні навчальні заклади всіх типів.

Посилання відповідача на відсутність первинних документів є безпідставним, адже за приписами статті 55 Закону № 1788-XII має значення стаж роботи в закладі освіти за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а наявність відомостей про заробітну плату враховується при здійсненні записів в трудову книжку.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області відхилити, а постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.