Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Стрелець Т.Г., Єрьоміна А.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі №408/7688/16-а за позовом ОСОБА_1 до голови Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області Олєйнікова Едуарда Миколайовича, секретаря Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області Полторак Лілії Олександрівни про визнання дій незаконними, скасування рішення та поділ майна, -

В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області Олєйнікова Едуарда Миколайовича, секретаря Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області Полторак Лілії Олександрівни, в якому просить визнати протиправними дії відповідачів щодо невидачі поштових адрес, скасувати рішення виконавчого комітету Біловодської селищної ради від 22 квітня 2015 року № 27 "Про перенумерацію та присвоєння адреси житловому будинку по АДРЕСА_1" та зобов'язати голову Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області Олєйнікова Едуарда Миколайовича, секретаря Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області Полторак Лілію Олександрівну повернути позивачу окрему поштову адресу, провести поділ земельної ділянки на частини та узаконити проведений розподіл на частини.

Позов обґрунтований тим, що рішення виконавчого комітету Біловодської селищної ради від 22 квітня 2015 року № 27 є незаконним у зв'язку з тим, що внаслідок перенумерації житлового будинку, в якому проживає позивач останній несе значні збитки у вигляді відсутності пільг по оплаті за комунальні послуги, а також вказані дії призводять до неможливості реєстрації свого права користування житловим будинком.

Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, адміністративний позов в частині вимог про визнання дій незаконними та скасування рішення залишено без розгляду. Відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до голови Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області Олєйнікова Едуарда Миколайовича, секретаря Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області Полторак Лілії Олександрівни в частині позовних вимог про поділ нерухомого майна.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суди виходили з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду та не наведено обставин, які б вказували на поважність причин пропуску даного строку.

В частині позовних вимог про поділ нерухомого майна у вигляді земельної ділянки та житлового будинку суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за правилами адміністративного судочинства юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється, спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з цього приводу зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Біловодської селищної ради від 22 квітня 2015 року № 27 "Про перенумерацію та присвоєння адреси житловому будинку по АДРЕСА_1" вирішено перенумерувати житловий будинок по АДРЕСА_2, присвоєно адресу житловому будинку по АДРЕСА_3, а також зобов'язано заявника розмістити номерний знак АДРЕСА_4

Вказане рішення прийнято на підставі особистої заяви позивача від 22 квітня 2015 року.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Стаббігс на інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії").

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України (2747-15) певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду закріплені в ст. 100 КАС України, в якій зазначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що саме з квітня 2015 року позивач дізнався про порушення свого права, оскільки оскаржуване рішення прийнято на підставі особистої заяви ОСОБА_1

До суду з позовом про скасування рішення виконавчого комітету Біловодської селищної ради від 22 квітня 2015 року № 27 "Про перенумерацію та присвоєння адреси житловому будинку по АДРЕСА_1" позивач звернувся лише 10 листопада 2016 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Відповідно до п.9 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що з матеріалів справи не вбачається підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України, тому наявні правові підстави для залишення адміністративного позову без розгляду.

В частині вимог позивача про поділ нерухомого майна у вигляді земельної ділянки та житлового будинку колегія суддів зазначає наступне.

Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки в розумінні статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції ? це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Частиною 2 ст. 4 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Предметом спору в даній справі в цій частині вимог є вимога розділити земельну ділянку та житловий будинок по АДРЕСА_1, в якому мешкає позивач, дана вимога не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), наведене у п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України у зв'язку приватноправовим характером спору, тому до компетенції адміністративних судів не відносить вирішення даної вимоги.

Як встановлено ч.1, 6 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі в частині позовних вимог про поділ нерухомого майна, оскільки відповідно до вимог ст. 15 ЦПК спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.