Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Громадської організації "Народна рада Мукачівщини" до голови Мукачівської міської ради Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Громадської організації "Народна рада Мукачівщини" на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2015 року, прийняту у складі головуючого судді Маргитич О. І., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Носа С. П., суддів: Онишкевича Т. В., Яворського І. О.,

У серпні 2015 року Громадська організація "Народна рада Мукачівщини" звернулась до суду з позовом до голови Мукачівської міської ради Закарпатської області ОСОБА_1, в якому просило:

визнати протиправною відмову відповідача у наданні відповіді на інформаційний запит від 16 липня 2015 року;

зобов'язати відповідача надати повну інформацію на запит від 16 липня 2015 року відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) .

Позов мотивований порушенням прав позивача на доступ до публічної інформації.

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області постановою від 23 вересня 2015 року в позові відмовив.

Постановою від 24 березня 2016 року Львівський апеляційний адміністративний суд змінив постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2015 року в мотивувальній частині, в іншій частині - залишив без змін.

У своїй касаційній скарзі Громадська організація "Народна рада Мукачівщини", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити рішення про задоволення позову.

Заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не надійшло.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 16 липня 2015 року Громадська організація "Народна рада Мукачівщини" звернулась до Мукачівської міської ради Закарпатської області із запитом у порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) , в якому просила надати таку інформацію:

1) яка процедура ухвалення рішень шляхом електронних консультацій?

2) коли засідання громадської ради є правомочними?

3) відкриті чи закриті засідання громадської ради?

4) чи беруть участь у засіданні громадської ради представники виконавчого комітету Мукачівської міської ради?

5) хто може брати участь у засіданнях громадської ради?

6) хто інформує членів громадської ради про дату, час, місце проведення та проект порядку денного засідання громадської ради?

У відповідь за згаданий запит Мукачівський міський голова листом від 22 липня 2015 року повідомив таке:

порядок проведення електронних консультацій затверджено Наказом Міністерства юстиції України 13 квітня 2009 року № 324/7 (v324_323-09) "Щодо проведення електронних консультацій з громадськістю", який знаходиться на сайті "Громадянське суспільство і влада";

додаткові акти щодо проведення електронних консультацій міською радою та виконавчим комітетом не приймалися;

діяльність громадських рад регламентована постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року № 996 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" (996-2010-п) .

Вважаючи, що відповідач не надав належним чином інформацію на запит, Громадська організація "Народна рада Мукачівщини" звернулась до суду.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, як розпорядник публічної інформації, належним чином розглянув запит позивача без порушення його прав на одержання публічної інформації.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої в мотивувальній частині, дійшов висновку про те, що запитувана позивачем інформація не є інформацією, що отримана або створена Мукачівською міською радою Закарпатської області у процесі виконання нею своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, та не знаходиться в її володінні в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) .

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Цим конституційним положенням відповідають приписи Цивільного кодексу України (435-15) , якими встановлено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (абзац перший частини першої статті 302). При цьому за змістом частини першої статті 91 цього Кодексу юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Частиною першою статті 4 цього ж Закону обумовлено, що суб'єктами інформаційних відносин є фізичні особи, юридичні особи, об'єднання громадян, та суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) , відповідно до статті 2 якого метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

За змістом статті 5 зазначеного Закону доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Приписами частин першої, другої статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" закріплено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

При цьому за визначенням, закріпленим у статті 1 цього ж Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Судова практика виокремлює такі ознаки публічної інформації:

1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;

2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;

3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;

4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;

5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.

У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

З матеріалів справи вбачається, що поданий позивачем запит звернуто на надання роз'яснень, що, у свою чергу, не охоплюється регулюванням Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) .

Викладене в сукупності свідчить про те, що запитувана у спірних правовідносинах інформація не є публічною в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) , а тому правильним є висновок судів щодо відсутності порушення прав позивача на доступ до публічної інформації та, відповідно, щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги таких висновків судів не спростовують.

Суд апеляційної інстанції надав спірним правовідносинам належну правову оцінку й обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

Касаційну скаргу Громадської організації "Народна рада Мукачівщини" залишити без задоволення.

Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.