Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й.,

Черпака Ю.К.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 Державної екологічної інспекції у Сумській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом про: визнання протиправним та скасування наказу Державної екологічної інспекції у Сумській області № 16-о від 10 лютого 2015 року "Про звільнення з посади"; поновлення на посаді заступника начальника відділу - старшого державного інспектора з охорони навколишнього середовища Сумської області відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Сумської області Державної екологічної інспекції у Сумській області; стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції у Сумській області № 16-о від 10 лютого 2015 року "Про звільнення з посади". Поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника начальника відділу - старшого державного інспектора з охорони навколишнього середовища Сумської області відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Сумської області Державної екологічної інспекції у Сумській області. Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Сумській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.02.2015 р. по 31.03.2015 р. в розмірі 3 387, 08 (три тисячі триста вісімдесят сім) грн. 08 коп.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2015 року скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з врахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ОСОБА_3 з 3 січня 2012 року працював в Державній екологічній інспекції у Сумській області на посаді заступника начальника відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Сумської області.

5 січня 2015 року комісією у складі головного спеціаліста по роботі з персоналом, начальника відділу організаційно-аналітичного, документального, матеріально-технічного забезпечення і взаємодії з громадськістю і ЗМІ, начальника відділу екологічного контролю водних ресурсів та атмосферного повітря та водія, складений акт про те, що об 11 год. 40 хв. позивач був відсутній на роботі. Цього ж дня, також складено акт про відсутність позивача на роботі о 14 год. 30 хв. Наступного дня, комісією у складі головного спеціаліста по роботі з персоналом та головних спеціалістів складений акт про відсутність ОСОБА_3 на роботі 5 та 6 січня 2015 року.

Першим заступником начальника Державної екологічної інспекції у Сумській області Кашпур І.В., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців", по факту відсутності на робочому місці без поважних причин з 5 по 6 січня 2015 року ОСОБА_3, 14 січня 2015 року прийнято наказ № 8-о про призначення службового розслідування та створення відповідної комісії.

За результатами службового розслідування, 29 січня 2015 року складено акт про відсутність позивача на роботі 5 та 6 січня 2015 року без поважних причини, в зв'язку з чим пропонувалося притягнути його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

10 лютого 2015 року Державною екологічною інспекцією у Сумській області прийнято наказ № 16-о, яким ОСОБА_3 звільнено з посади заступника начальника відділу - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Сумської області відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Сумської області за п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Згідно з ст.ст. 50, 57, 61 Кодексу законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

На безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

З системного аналізу вказаних норм, можна зробити висновок, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний організувати облік робочого часу, фактично відпрацьованого кожним працівником підприємства, установи чи організації. В разі, коли працівник має однакову тривалість добової роботи, застосовується щоденний облік.

Для обліку робочого часу працівників підприємств застосовується табель обліку використання робочого часу, який є основним джерелом інформації з цього питання. Табелем обліку робочого часу є поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу або установи в цілому з відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду. Кожному працівникові надається табельний номер, який зазначається в усіх документах з обліку праці та оплати.

Типову форму табеля обліку використання робочого часу № П-5 затверджено наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489 (v0489202-08) .

Типова форма № П-5 складається з двох частин. Перша частина - табель обліку використання робочого часу. У ньому наведено умовні позначення елементів робочого часу з визначеними літерними та цифровими кодами. Друга частина - табель обліку робочого часу, в якому кожному працівникові відводиться рядок, поділений на дві частини: у верхню щодня вносять відомості про відпрацьовані години або неявки на роботу; у нижній частині умовними позначеннями (кодами) відзначають характеристики відпрацьованих годин (надурочні, нічні, години роботи у вихідні та святкові дні тощо) та причини нез'явлень на роботу - види відпусток, тимчасова непрацездатність, прогули, простої, страйки, переведення на неповний робочий день, інше.

Підставою для внесення до табеля того чи іншого коду причин неявок на роботу є підтвердні документи: накази роботодавця щодо направлення у відрядження, про відпустку, листки непрацездатності, медичні довідки, пояснювальні записки тощо.

Якщо невідомо, через які причини відсутній працівник, графа табеля "відмітки про явки та неявки за числами місяця" залишається незаповненою, поки працівник вийде на роботу й подасть підтвердні документи.

Якщо до здавання табеля в бухгалтерію працівник не з'явився, у рядку проставляють код НЗ - неявки із нез'ясованих причин. Після пред'явлення потрібного документа (листка непрацездатності або ін.) проставляється відповідний код, наприклад ТН (оплачувана тимчасова непрацездатність) або НН (неоплачувана тимчасова непрацездатність).

Табель обліку робочого часу, оформлений належним чином і засвідчений підписами осіб, відповідальних за його заповнення, у встановлений строк передають до відділу кадрів (іншого профільного структурного підрозділу). Перевіривши правильність заповнення (відповідність наказам, розпорядженням тощо), працівник із кадрів також підписує т абель і передає його до бухгалтерії для нарахування заробітної плати.

У разі відсутності працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин безперервно чи загалом (прогулу), власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір з таким працівником на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Для звільнення працівника за такою підставою власник або уповноважений ним орган повинен мати беззаперечні докази, підтверджуючі відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня. Такими доказами можуть бути, наприклад, письмові свідчення інших працівників, письмові пояснення самого працівника, відповідні акти, складені у присутності не менше двох інших працівників його безпосереднім керівником у довільній формі.

В даному випадку, в якості доказів відсутності позивача на роботі 5 та 6 січня 2015 року, відповідач надав суду акти від 5 та 6 січня 2015 року, службові записки, пояснення працівників, журнал приходу на роботу, роздруківки телефонних дзвінків, довідки про не відвідування мережі інтернет з комп'ютера, що розташований в кабінеті позивача та акт службового розслідування, згідно якого, на підставі вказаних документів, комісія дійшла висновку про доведеність факту відсутності позивача на роботі без поважних причин.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи акти свідчать про відсутність ОСОБА_3 у робочому кабінеті 05.01.2015 р. лише об 11 год. 40 хв. та 14 год. 30 хв., а також 06.01.2015 року у другій половині дня протягом 5-10 хвилин (часу протягом якого біля цього кабінету знаходилась комісія). Відсутність позивача на роботі в інший робочий час згідно встановленого трудового розпорядку протягом більше трьох годин без поважних причин, вказані акти не засвідчують, в зв'язку з чим не можуть бути доказами прогулу 5 та 6 січня 2015 року.

Пояснення свідків, надані під час проведення службового розслідування, про те, що 5 та 6 січня 2015 року вони не бачили ОСОБА_3 на роботі, не можуть бути беззаперечними доказами прогулу позивача в даній справі, оскільки зі змісту заяв і пояснень інших свідків вбачається, що позивач був присутній на роботі 5 та 6 січня 2015 року.

Не є доказами відсутності позивача на роботі у спірні дні і пояснення головного спеціаліста відділу організаційно-аналітичного, матеріально-технічного забезпечення і взаємодії з громадськістю і ЗМІ з доданими скріншотами, оскільки з їх змісту встановлено, що комп'ютер ОСОБА_3 міг вмикатись, але з нього не виходили до мережі інтернет.

Також, в табелі обліку використання робочого часу за січень 2015 року вказано, що 5 січня 2015 року позивачем відпрацьовано 8 годин, а 6 січня 2015 року - 7 годин. Правильність заповнення цих табелів була перевірена головним спеціалістом по роботі з персоналом, про що свідчить її підпис. При цьому, вказані табелі були затверджені першим заступником начальника ДЕІ у Сумській області Кашпур І.В. та заступником начальника. В зв'язку з цим, відсутність підпису позивача в журналі приходу на роботу, не може беззаперечно свідчити про його відсутність 5 та 6 січня 2015 року.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного наказу.

Крім того, враховуючи правила статті 235 Кодексу Законів про працю України та Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) , суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У зв'язку з наведеним, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є неправильним.

За таких обставин судом апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи, у зв`язку з чим його рішення підлягає скасуванню.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2015 року скасувати, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.