Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоус О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 814/966/16

за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України Полторака С. Т. про зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду, прийняту 22 червня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Гордієнко Т. О., суддів: Желєзного І. В., Князєва В. С., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, постановлену 18 серпня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Стас Л. В., суддів: Турецької І. О., Косцової І. П.,

'У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Міністра оборони України Полторака С. Т., в якому просив зобов'язати розглянути заяву від 21 березня 2016 року щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік.

В мотивування позову позивач зазначає, що 21 березня 2016 року він звернувся із заявою до Міністра оборони України стосовно виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, проте відповідь на свою заяву отримав від іншої особи.

Вважаючи, що Міністр оборони України самоусунувся від розгляду звернення позивача, оскільки відповідно до пункту 3 наказу Міністра оборони України № 44 від 27 січня 2016 року виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за окремим рішенням Міністра оборони України, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою зобов'язати відповідача особисто розглянути заяву від 21 березня 2016 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року, в позові відмовлено.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11 січня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 12 січня 2018 року прийнята до провадження.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свою касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивує невірним тлумаченням судами попередніх інстанцій статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, обіймаючи посаду помічника командира з правової роботи-начальник юридичної групи військової частини - В/ч польова пошта В1688, та маючи спеціальне звання майора юстиції, 21 березня 2016 року звернувся до Міністра оборони України із заявою про виплату йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік.

Листом від 31 березня 2016 року за № 298/31861 позивач отримав відповідь, якою було роз'яснено, що ОСОБА_1, відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, з порушеного у зверненні питання необхідно звернутись за підпорядкованістю.

Вказана відповідь була підписана заступником директора Департаменту-начальником відділу юридичного департаменту Міністерства оборони України полковником юстиції О. В. Дюденком.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач не звертався до безпосереднього начальника з питанням надання йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Зазначена позиція була підтримана і Одеським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби в лавах Збройних Сил України звернувсь із заявою до Міністра оборони України, в якій ставить питання щодо виплати йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік.

Згідно з пунктом 33.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 260 від 11 червня 2008 року (z0638-08) , особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 722 від 03 грудня 2005 року (z1512-05) , встановлено порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, згідно з пунктом 2.2. якої письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця. Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень.

Положенням про Відділ по роботі з громадянами та доступ до публічної інформації Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 417 від 18 червня 2013 року передбачено, що відділ здійснює реєстрацію та попередній розгляд громадян, визначає виконавців та направляє їх за належністю до структурних підрозділів Міністерства оборони України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання наведеної норми, заяву позивача було розписано на юридичний департамент Міністерства оборони України, який відповідно до положення про департамент, надає правові консультації з питань, що належать до компетенції Міноборони, а також розглядає звернення громадян, звернення та запити народних депутатів України.

В свою чергу, начальник відділу по роботі з громадянами та доступом до публічної інформації Міністерства оборони України направив за належністю лист позивача - Директору юридичного департаменту Міністерству оборони України.

Таким чином, відповідь на заяву ОСОБА_1 від 21 березня 2016 року була надана 31 березня 2016 року та підписана заступником директора Департаменту-начальником відділу юридичного департаменту Міністерства оборони України полковником юстиції О. В. Дюденком.

Зі змісту наведеної відповіді слідує, що з для вирішення питання щодо виплати матеріальної допомоги позивачу необхідно звертатись до свого безпосереднього начальника.

Як вбачається з матеріалів справи позивач обіймає посаду помічника командира з правової роботи-начальник юридичної групи військової частини - В/ч польова пошта В1688 та має спеціальне звання майора юстиції.

Пунктом 3 наказу Міністерства оборони України № 44 від 27 січня 2016 року (v0044322-16) "Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році" передбачено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати за окремим рішенням Міністра оборони України.

За правилами статті 14 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій позивач до безпосереднього начальника з питанням надання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань не звертався.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставність позовних вимог у цій справі.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.