Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів:

Стрелець Т.Г. Голяшкіна О.В. Мороз В.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року

у справі № 824/138/16-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амі-Трейд"

до Київської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування рішень,

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Амі-Трейд" звернулося до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 100250001/2015/000037/2 від 07 серпня 2015 року, винесене Київською міською митницею Державної фіскальної служби України, про коригування митної вартості товарів товариством з обмеженою відповідальністю "АМІ-ТРЕЙД".

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2015/00110 від 07 серпня 2015 року.

Задоволюючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення про корегування митної вартості товару відповідач діяв всупереч нормам чинного законодавства та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Не погоджуючись рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська митниця Державної фіскальної служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амі-Трейд" направило на адресу Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просило залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 серпня 2015 року позивач подав відповідачу для здійснення митного оформлення товару (радіатори та їх частини сталеві, неелектричні, для центрального опалення ) декларацію № 100250001/2015/ 009038.

Заявлена декларантом митна вартість товару згідно указаної декларації становить 25099,01 дол. США (графа 42). Митну вартість було визначено декларантом за ціною згідно умов договору, зазначеною в рахунку-фактурі на поставку партії товару (комерційний інвойс) № 059406 від 31 липня 2015 року.

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю "АМІ-ТРЕЙД" (Покупець) та турецькою компанією "MASTAS ISI CIHAZLARI SAN.VE TIC.A.S." (Продавець) укладено контракт купівлі-продажу № 1 від 25 березня 2013 року, згідно якого Продавець зобов'язався протягом дії договору поставляти Покупцю товар, а Покупець зобов'язався прийняти такий товар та оплатити.

Згідно пункту 3.1 Контракту Продавець поставляє Покупцю товар на умовах СРТ Чернівці, Україна, згідно INCOTERMS 2010.

Відповідно до пунктів 1.2 та 4.1 Контракту Продавець зобов'язується передати Покупцю продукцію згідно з Фактурою. Ціна Товару, що підлягає поставці, встановлюється в доларах США та зазначається у Фактурі.

Пунктом 5.2 Контракту передбачено, що розрахунки за контрактом проводяться в безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів з поточного рахунку Покупця, на поточний рахунок Продавця. За домовленістю Сторін оплачується передоплата 50 відсотків від вартості Фактури, інші 50 відсотків оплачується через 30 днів з дня відвантаження Товару.

31 липня 2015 року Продавцем сформовано комерційний інвойс (фактуру) № 059406. Згідно фактури проведено митне оформлення товару у митниці Туреччини для вивозу до України 860 одиниць товару на загальну суму 25099,01 дол. США із вказівкою щодо вартості кожної одиниці товару окремо. Умови поставки - СРТ Чернівці, Україна, умови оплати через 30 днів з дня відвантаження Товару.

Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 10025001/2015/000037/2 від 07 серпня 2015 року, відповідно до якого митну вартість імпортованого позивачем товару скориговано до 35525,00 дол. США.

Згідно указаного рішення митним органом було проведено процедуру консультацій шляхом надіслання електронних повідомлень, за результатами якої відповідач обрав метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. При цьому було взято до уваги митну декларацію від 31 липня 2015 року № 408040001/2015/9887 та рішення про корегування митної вартості товару від 30 липня 2015 року № 408040001/2015/901936.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів № 10025001/2015/000037/2 від 07 серпня 2015 року м/п (митний пост) "Західний" надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2015/00110, в якій причиною відмови вказано: "У відповідності до статті 54 Митного кодексу України, неможливе митне оформлення за МД так як невірно розраховано митну вартість та вибрано метод визначення митної вартості. Згідно рішення про коригування митної вартості товару від 07 серпня 2015 року № 100250001/2015/0000372/2 митну вартість було скореговано"

Також роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: подання нової митної декларації з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 07 серпня 2015 року № 100250001/2015/0000372/2.

Переглядаючи рішення, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій виходить з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

За змістом статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості;г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Разом з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Скаржник касаційну скаргу обґрунтовує тим, що в інвойсі від 31 липня 2015 року № 059406 міститься інформація щодо наявності замовлення (order 12), що є фактом домовленості сторін відповідно до контракту купівлі-продажу № 1 від 25 березня 2013 року. Даний документ до митного оформлення не подано. Крім того, відповідно до п 1. Додатку № 2 до контракту купівлі-продажу № 1 від 25 березня 2013 року у рахунку-фактурі сторони узгоджують адресу поставки кожної партії товару. Дана інформація в інвойсі відсутня, наявна лише юридична адреса компанії. Також згідно до п.6.2 контракту купівлі-продажу № 1 від 25 березня 2013 року покупець зобов'язаний прийняти поставку товару в погодженому сторонами місці, що встановити неможливо. Скаржник зазначив, що вартість товару на умовах поставки СРТ не включає витрати на страхування, в той час до митного оформлення не надано документів, що підтверджують факт страхування та його вартісний вираз. При цьому вищевказаний контракт купівлі-продажу містить інформацію щодо зобов'язання продавця (п.6.1 контракту) нести ризики пошкодження чи втрати до моменту передачі його у розпорядження покупця.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з твердженням скаржника та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару було подано: витяг з бухгалтерської документації; прейскурант (прайс-лист) виробника від 18 травня 2015 року, завірений торгово-промисловою Палатою Туреччини; копію експортної митної декларації Туреччини № 15160100ЕХ051461 від 31 липня 2015 року; експертний висновок № В-1875 Житомирської ТПП від 27 липня 2015 року про вартісні характеристики ідентичних товарів; додаткові бухгалтерські документи-калькуляція виробника; лист виробника про підтвердження актуальності ціни товарів та лист виробника щодо знижок на конкретні моделі радіаторів.

Декларант в повному обсязі надав усі документи, про які вказував відповідач.

Проте, за результатами опрацювання зазначених документів митний орган дійшов висновку про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з наявністю розбіжностей у документах поданих до митного оформлення та документах поданих додатково, а саме: в інвойсі фактурі та зовнішньоекономічному договорі зазначено банківські реквізити Vakifbank Organize-Sanayі Brancn, Bursa Turkеу р/р 15048012657182, в той час як у наданій декларації країни відправлення в гр.28 значені зовсім інші банківські реквізити того ж продавця Turkiye Vakiflar Bankasi Т.А.О. Bursa р/р 001500009016; декларантом на вимогу митного органу не надані бухгалтерські документи (документи, що підтверджують оплату товару за попередніми поставками, термін яких вже сплинув відповідно до умов оплати визначених зовнішньоекономічним договором та додатками до нього); декларантом не надано перекладу митної декларації країни відправлення.

Висновок скаржника є необґрунтованим, оскільки встановлено, що Vakifbank Turkеу є назвою банку на англійській мові, а Turkiye Vakiflar Bankasi є назвою того ж банку на турецькій мові. Контракт та інвойс укладені англійською мовою, а томи в них указано Vakifbank Turkеу, а в турецькій митній декларації, складеною турецькою мовою, - Turkiye Vakiflar Bankasi. Банківські реквізити у турецькій митній декларації призначені для розрахунків за митне оформлення товарів між турецькими продавцем та митницею Туреччини, що здійснюється в турецьких лірах Банківські реквізити у інвойсі № 059406 від 31 липня 2015 року призначені для розрахунків в доларах США між покупцем-позивачем та турецькою компанією. Тому, вказано різні розрахункові рахунки. Суб'єктам господарської діяльності не заборонено мати декілька розрахункових рахунків.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач вказує про застосування методу 2-б - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (третій метод) згідно статті 60 Митного кодексу України. Застосування вказаного методу відповідач обґрунтовує наявністю у митного органу інформації про ціну аналогічних товарів, які ввозились ТОВ "Амі-Трейд" 30.07.2015 року зігдно митної декларації від 31.07.2015 року № 408040001/2015/9887.

Однак, відповідно до графи "43" названої митної декларації, у процесі її формування був використаний шостий метод визначення митної вартості - резервний метод за статтею 64 Митного кодексу України. Митні документи, сформовані за шостим методом визначення митної вартості, не можуть бути підставою для застосування третього методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.

Згідно частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, судова колегія,

Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - відхилити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі № 824/138/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.