ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 вересня 2017 року м. Київ К/800/17872/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: суддів:
Стрелець Т.Г. Голяшкіна О.В. Мороза В.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року
у справі № 333/7664/15-а (2а/333/4/16)
за позовом ОСОБА_4
до головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за
проведенням перевірок Департаменту Державного архітектурно-будівельної
інспекції у Запорізькій області Балабанова Родіона Валерійовича,
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державного архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Балабанова Родіона Валерійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 159 від 09.10.2015 р. про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 96 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250 гривень.
Позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державного архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Балабанова Родіона Валерійовича № 159 від 09.10.2015 р.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2016 р. постанову Головного інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Балабанова Родіона Валерійовича № 159 від 09.10.2015 р. про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 96 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250 грн. скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року скасовано постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2016 р. В задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що головним інспектором інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державного архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Балабановим Р. В. 29.09.2015 року було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким встановлено, що на земельній ділянці АДРЕСА_1 ОСОБА_4 виконуються будівельні роботи без отримання права на виконання зазначених робіт, що є порушенням ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Згідно із матеріалами справи акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил складено у присутності ОСОБА_4, де вона зазначила, що зауважень не має, після чого акт був вручений, позивачу.
Відповідачем 29.09.2015 року складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4, в якому зазначено, що на земельній ділянці АДРЕСА_1 ОСОБА_4 виконуються будівельні роботи з реконструкції шляхом надбудови мансардного поверху та зміни геометричних розмірів на плані, без отримання права на виконання зазначених робот, що є порушенням ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", за що встановлена відповідальність за ч. 5 ст. 96 КУпАП.
Постановою інспектора будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державного архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Балабанова Р. В. № 159 від 09.10.2015 р. ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП та накладено штраф в розмірі 4250 грн. у зв'язку із виконанням будівельних робіт з реконструкції шляхом надбудови мансардного поверху та зміни геометричних розмірів на плані, без отримання права на виконання зазначених робот, що є порушенням ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Не погоджуючись із вищевказаною постановою позивач звернулася до суду з даним позовом.
Розглядаючи адміністративну справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у постанові про адміністративне правопорушення № 159 від 09.10.2015 р. не визначено, який саме пункт ч.1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порушено ОСОБА_4 при виконанні будівельних робіт з реконструкції сараю, тобто не визначено склад адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно притягнуто позивача до відповідальності за адміністративне правопорушення.
Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що реконструкція самовільно побудованих об'єктів не звільняє позивача від обов'язку виконувати будівельні роботи у порядку, визначеному діючим законодавством. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач, реалізуючи повноваження щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивача, діяв в межах повноважень та у порядку, визначеному законодавством.
Переглядаючи рішення з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з позицією суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Згідно положень ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У ч. 5 ст. 96 КУпАП, в редакції згідно із Законом України від 09.04.2015 р. № 320-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства" (320-19) (чинній на час виникнення спірних правовідносин), адміністративна відповідальність настає за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні. За вчинення такого адміністративного правопорушення передбачено застосування адміністративного стягнення у виді штрафу від двохсот п'ятдесяти до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, представником позивача не заперечувалось проведення на земельній ділянці АДРЕСА_1 ОСОБА_4 будівельних робіт без отримання права на виконання зазначених робіт. При цьому позивачем фактично здійснювалася реконструкція самовільно побудованих об'єктів.
Колегія суддів зазначає, що у матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази щодо наявності у позивача документу, передбаченого ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який надає право на виконання будівельних робіт на земельній ділянці АДРЕСА_1.
Оскільки адміністративна відповідальність у ч. 5 ст. 96 КУпАП встановлена, зокрема, за не подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт перед їх початком, обов'язок щодо подання якого визначено у ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а матеріалами справи доведено відсутність виконання такого обов'язку позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем обґрунтовано зроблено висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Щодо посилання позивача про те, що споруди на земельній ділянці АДРЕСА_1 не введені в експлуатацію, судова колегія зауважує, що реконструкція самовільно побудованих об'єктів не звільняє позивача від обов'язку виконувати будівельні роботи у порядку, визначеному діючим законодавством.
Таким чином при винесенні постанови № 159 від 09.10.2015 р. про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, відповідач діяв у відповідності до повноважень та в порядку, визначеному нормами КУпАП (80731-10) .
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Також відсутні підстави вважати, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права.
Згідно частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
З урахуванням викладеного, судоми першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року у справі № 333/7664/15-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді