Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2016 року, -

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.) звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач, контролюючий орган) від 28.08.2014 року № 0017151704, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 77 949,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 19 487,36 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2016 року, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.

Рішення судів обґрунтовано тим, що цивільно-правове зобов'язання між позивачем на банківською установою не припинено, оскільки відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості ОСОБА_4 не є підставою для припинення вимог банку до останнього та здійснення відповідної претензійно-позовної роботи по стягнення кредитної заборгованості, а тому відповідно й не відбулося анулювання боргу в розумінні податкового законодавства, що свідчить про відсутність законних підстав для включення суми відшкодованої безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку до складу загального річного оподатковуваного доходу позивача.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні доходів, отриманих у вигляді списання заборгованості за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 15.07.2014 року № 98/1740/НОМЕР_1 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України вмотивовано тим, що позивачем не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага (списання заборгованості) у сумі 57 560,83 дол. США за кредитним договором від 14.09.2007 року № 571 та не сплачено з такого доходу податок на доходи фізичних осіб у 2013 році.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14.09.2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" (банк) та фізичною особою ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір № 571, відповідно до якого позивачу надано кредит в розмірі 72 000,00 дол. США.

У зв'язку з тим, що позивач кошти за кредитним договором від 14.09.2007 року № 571 у встановлений строк не повернув, постановою Правління ПАТ "Державний ощадний банк України" від 21.11.2013 року № 840 "Про відшкодування безнадійної заборгованості фізичних осіб за рахунок резерву", відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 року № 279 (z0474-00) , прийнято рішення відповідно до пп.159.4.1 п.159.4 ст. 159 Податкового кодексу України про відшкодування безнадійної заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором від 14.09.2007 року № 571 за рахунок страхового резерву банку в 2013 році на суму 57 560,83 дол. США.

Листом ПАТ "Державний ощадний банк України" (філією - Кіровоградське обласне управління) від 16.12.2013 року № 16-07/2418 ОСОБА_4 було повідомлено про те, що непогашена частина кредитної заборгованості у розмірі 57560,83 дол. США відшкодована банком за рахунок резерву відповідно до вимог законодавства та, зазначив, що це не є підставою для припинення претензійно-позовної роботи банку, а тому банк залишає за собою право вжити повний комплекс заходів щодо стягнення в подальшому кредитної заборгованості відповідно до чинного законодавства України з боржника.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, згідно до п.164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України визначено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Згідно з абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України встановлено, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (пп. 14.1.47, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України).

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм законодавства, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

Згідно з п.п.159.4.1 п. 159.4 ст. 159 ПК України за рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України. Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків встановлюється Національним банком України за погодженням із Міністерством фінансів України. Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року № 172 (z0722-11) затверджено Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву.

Згідно з п.7 вищезазначеного Порядку, відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Ст. 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Тобто обов'язковою ознакою анулювання кредитором заборгованості є прощення боргу внаслідок чого зобов'язання припиняється повністю.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з наявного в матеріалах справи листа ПАТ "Державний ощадний банк України" (філія - Кіровоградське обласне управління) від 16.12.2013 року № 16-07/2418 (а.с. 36) позивача було повідомлено про те, що відшкодування за рахунок резерву заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення претензійно-позовної роботи банку, а тому банк залишає за собою право вжити повний комплекс заходів щодо стягнення в подальшому кредитної заборгованості відповідно до чинного законодавства України з боржника.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що погашення заборгованості перед ПАТ "Державний ощадний банк України" продовжує здійснюватися шляхом списання коштів з рахунку (пенсійної картки) ОСОБА_5, яка є поручителем позивача за кредитним договором від 14.09.2007 року № 571.

За встановлених обставин, суд касаційної інстанції вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій, що цивільно-правове зобов'язання між позивачем та банківською установою не припинено, оскільки відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості ОСОБА_4 не є підставою для припинення вимог банку до останнього та здійснення відповідної претензійно-позовної роботи по стягненню кредитної заборгованості, а відповідно не відбулося й анулювання боргу в розумінні податкового законодавства, що свідчить про відсутність законних підстав для включення суми списаної заборгованості до складу загального річного оподатковуваного доходу позивача.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає, що наявність у відповідача поданого Філією Кіровоградське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" податкового розрахунку (ф. 1-ДФ) у 2013 році, у якому позивачу нарахований дохід за ознакою " 126 - додаткове благо" в сумі 459 875,58 грн. не є безумовною підставою, у даному випадку, для визначення позивачу вищевказаних грошових зобов'язань, оскільки відсутнє рішення банку про прощення позивачу боргу за кредитним договором.

З огляду на вищезазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області відхилити, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2016 року у справі № 811/3373/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.