Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Загороднього А.Ф.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу,

В жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу від 12.08.2015 р. № 18 "ДС" "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4.".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 р., позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що наказом першого заступника Голови ДАБІ України № 340 "ОС" від 13.05.2015 р. "Про призначення ОСОБА_4." останнього було призначено на посаду директора Департаменту ДАБІ у Полтавській області з 13.05.2015 р.

22.07.2015 р. на виробничій нараді з керівниками територіальних органів - структурних підрозділів ДАБІ України (результати якої оформлено протоколом № 4) позивачу як керівнику територіального органу - структурного підрозділу ДАБІ України запропоновано надати письмові пояснення стосовно зафіксованих фактів щодо: встановлення різних термінів на усунення однотипних порушень при визначенні посадовими особами строку виконання вимог приписів (п.п.2.1 протоколу № 4); встановлення різних термінів на усунення однакових порушень однією і тією ж посадовою особою (п.п.2.2 протоколу № 4); нездійснення контролю за виконанням вимог припису у разі, коли термін виконання припису сплинув більше 10 днів (п.п.2.3 протоколу № 4); видачі наказів для проведення позапланових перевірок юридичних осіб та недотримання форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, затверджених наказом Мінрегіону України від 15.05.2012 р. № 240 (z1116-12) (термін - 03.08.2015 р., п.п.2.6 протоколу № 4); обґрунтування рішення стосовно визначення кількості проведених перевірок достовірності даних, наведених у документах дозвільного характеру про початок будівельних робіт або про готовність об'єкту до експлуатації у 1-му півріччі 2015 року, що склала відповідно 4% від загальної кількості зареєстрованих документів дозвільного характеру або про готовність об'єкту до експлуатації за січень-червень 2015 року (термін - 03.08.2015 р., п.3 протоколу № 4).

23.07.2015 р. та 03.08.2015 р. ОСОБА_4 надав пояснення стосовно постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за результатами перевірок об'єкта "Реконструкція підприємства ТДВ "Укроліяпродукт" та об'єкта "Будівництво та прийняття в експлуатацію будівель СТО та автомийки по АДРЕСА_1" та щодо п.п.2.1- п.п.2.3, п.п.2.6 та п.3 протоколу виробничої наради № 4 від 22.07.2015 р.

12.08.2015 р. головою ДАБІ України на підставі службової записки Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, письмового пояснення ОСОБА_4, протоколу виробничої наради з керівниками територіальних органів - структурних підрозділів ДАБІ України № 4 від 22.07.2015 р. видано наказ № 18 "ДС" "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4.", яким за неналежне виконання посадових обов'язків до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Не погоджуючись із зазначеним наказом, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом у даній справі.

Суди попередніх інстанцій, встановивши обставини справи та дослідивши наявні в її матеріалах докази, як вже зазначалось, прийшли до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на те, що інформація, яка викладена в службовій записці № 40-20/43 від 22.07.2015 р., що слугувала підставою для видання оскаржуваного наказу, не відповідає дійсності й не може слугувати підставою для оголошення догани за неналежне виконання посадових обов'язків, оскаржуваний наказ від 12.08.2015 р. № 18 "ДС" "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4." не містить ані фактичних, ані юридичних мотивів волевиявлення та не розкриває, у чому саме полягає неналежне виконання службових обов'язків і якими фактичними даними це підтверджується, тобто не містить будь-яких фактів та доказів неналежного виконання позивачем службових обов'язків, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Колегія ж суддів Вищого адміністративного суду України вказує на таке.

Як встановлено ч.2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом ч.1 та ч.3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України (2747-15) , в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

При цьому, сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Пунктом 9 частини 1 статті 155 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Проте, розглядаючи клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ст. 100 КАС України та відмовляючи в його задоволенні, суди попередніх інстанцій хоча й послались в своїх рішеннях на приписи ч.3 ст. 99 КАС України щодо місячного строку звернення до суду з позовом у справах про, зокрема, проходження громадянами публічної служби, разом з тим зазначили, що іншими законами можуть встановлюватись інші строки звернення до суду з такими позовами, а тому, зважаючи на те, що Законом України "Про державну службу" (889-19) строків звернення до суду у спорах щодо проходження служби не встановлено, а відповідно до п.13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 р. "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" (v0002760-08) у разі, коли спеціальні закони питання щодо строків звернення до суду при розглядів спорів не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених ч.1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, тобто громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, прийшли до висновку про непропущення ОСОБА_4 (який ознайомився з оскаржуваним наказом 27.08.2015 р., а до суду звернувся 15.10.2015 р.) строку звернення до суду.

Разом з тим, судами не було взято до уваги, що зазначена постанова № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) під час розгляду адміністративних справ" ухвалена Пленумом Вищого адміністративного суду України 06.03.2008 р., тобто ще до внесення відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VI (2453-17) змін до ч.3 ст. 99 КАС України та її доповнення другим реченням про встановлення місячного строку для звернення до суду у справах про прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, який і має застосовуватись при розгляді даної справи щодо, як вже зазначалось, оскарження ОСОБА_4 наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 12.08.2015 р. № 18 "ДС" про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, тобто у спорі, пов'язаному з проходженням особою публічної служби.

З огляду на такий помилковий висновок судів, останніми питання поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду як таке не досліджувалось та не вирішувалось й відповідні наслідки (залишення позову без розгляду або поновлення строку звернення до суду) не застосовувались.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами ч.2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід дослідити усі обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і оскарженню не підлягає.