Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 805/415/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Димитрівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду прийняту 15 квітня 2016 року у складі судді Кравченко Т.О., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду постановлену 19 липня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Ханової Р.Ф., суддів: Василенко Л.А., Гайдара А.В.,

У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі також - ГУ МВС України в Донецькій області, відповідач), Димитрівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі також - Димитрівський МВ ГУ МВС України в Донецькій області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 378о/с "По особовому складу" про його звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за п. 64 "г" (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року;

- зобов'язати відповідача поновити його на посаді старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції ГУМВС України в Донецькій області;

- стягнути з відповідача на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 07 листопада 2015 року по день постановлення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що наказом ГУ МВС в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 378о/с він звільнений з органів внутрішніх справ за п. 64 "г" Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів.

Своє звільнення позивач вважав незаконним оскільки, в порушення вимог статті 49-2 КЗпП України він не був повідомлений про майбутнє скорочення штатів, ніяких документів, що стосуються попередження про майбутнє звільнення, не отримував і з такими документами ознайомлений не був, інші посади йому не пропонувались. Всупереч приписам частини першої статті 43 КЗПП України його звільнили без згоди профспілкового органу.

ОСОБА_1 стверджував, що при його звільненні порушені п.п. 9-10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (580-19) (далі - Закон № 580), оскільки він виявив бажання проходити службу в Національній поліції, подавши відповідну заяву. Звільнити його могли лише за результатами конкурсу або у разі невідповідності вимогам до поліцейських, однак такий конкурс він не проходив, а оспорюваний наказ не містить обґрунтування його невідповідності вимогам до поліцейських.

У зв'язку з цим позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 378о/с і на підставі статті 43 Конституції України, статті 235 КЗпП України поновити його на посаді із стягненням грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 15 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року, у задоволенні позову відмовив повністю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були винесені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, а тому просив скасувати їх рішення та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Аргументуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що з 7 листопада 2015 року по 12 листопада 2015 року він фактично працював як поліцейський, проходив інструктажі, заступав в наряди. Про своє звільнення дізнався лише 13 листопада, в день ознайомлення зі спірним наказом. Вказує, що при його звільненні порушенні п. 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIIІ "Про Національну поліцію" (580-19) , оскільки він виявив бажання проходити службу в Національній поліції, подавши відповідну заяву в строк до 6 листопада 2015 року. Звільнити його могли лише за результатами конкурсу або у разі невідповідності вимогам до поліцейських, однак такий конкурс він не проходив, а оспорюваний наказ не містить обґрунтування його невідповідності вимогам до поліцейських.

Отже, відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної уваги викладеним фактам та прийняли необґрунтоване помилкове рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147а-19) (далі - КАС України (2747-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним у справі є правомірність наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 378о/с "По особовому складу" про звільнення позивача з роботи на підставі п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та як наслідок зобов'язання ГУ МВС України в Донецькій області поновити позивача на посаді, а також нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Спірні правовідносини регулюються Законом України 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" (565-12) (чинний на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 565-ХІІ (565-12) ), Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію" (580-19) (далі - Закон № 580-VІІІ (580-19) ), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Згідно положень до пункту 1 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Ліквідація пов'язана із скороченням чисельності і штату працівників. У разі ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується. Ліквідація це така форма припинення юридичної особи, за якої припиняються її права та обов'язки, тобто вона знімається з реєстрації в усіх фондах та організаціях.

Отже, при повній ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується, крім працівників відносно яких діють обмеження на звільнення, тобто пряма заборона на звільнення перелічених працівників, оговорена в Законі.

Верховною Радою України 02 липня 2015 року прийнято Закон "Про Національну поліцію" № 580-VІІІ (580-19) .

06 серпня 2015 року цей Закон опубліковано в офіційному виданні "Голос України" №141-142.

За п. 1 розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Відповідно до п. 8 розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 580-VІІІ (580-19) з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно п. 9 розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 580-VІІІ (580-19) працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (п.10 розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 580-VІІІ (580-19) ).

Системний аналіз правових норм, що містяться у п.п. 9 і 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ (580-19) , зумовлює висновок, що питання стосовно подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції мало бути вирішено до 06 листопада 2015 року включно (впродовж трьох місяців з моменту попередження про наступне вивільнення). Вказані норми є імперативними, як наслідок, неприйняття працівника міліції на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до пп. "г" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Судами встановлено, що позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ, обіймав посаду старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Димитрівського МВ, згідно Наказу ГУМВС України в Донецькій області від 05 серпня 2013 року № 273о/с "По особовому складу", маючи спеціальне звання "майор міліції".

У зв'язку з прийняттям Закону № 580-VІІІ (580-19) та з метою дотримання порядку вивільнення працівників 12 серпня 2015 року ГУ МВС України в Донецькій області надало доручення № 6130/Аб "Про прийняття Закону України "Про Національну поліцію", згідно якого начальників управлінь та самостійних відділів апарату, начальників МУ, МВ, РВ, МУПППМ, командира СБСМ "Грифон" ГУ МВС України в Донецькій області зобов'язано ознайомити підпорядкований склад зі змістом Закону № 580-VІІІ (580-19) під особистий підпис, особливу увагу звернути на п.п. 8-11 розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону щодо звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів; про результати виконання доручення доповісти до УКЗ ГУМВС України в Донецькій області.

Позивач 13 серпня 2015 року під особистий підпис ознайомлений з зазначеним дорученням про що свідчить підпис позивача у відповідній відомості (запис № 48).

Електронним листом від 04 вересня 2015 року № 6077 на виконання службової телеграми МВС України від 03 вересня 2015 року № 32175/Вх ГУМВС України в Донецькій області доручило начальникам управлінь, самостійних відділів апарату ГУМВС України в Донецькій області, Маріупольського УПППМ, УДАІ, командиру СБСМ "Грифон", МУ, МВ, РВ провести з особовим складом відповідну роз'яснювальну роботу, а також вжити заходи, передбачені статтями 47, 50 Закону України "Про зайнятість населення" та статтею 49-2 КЗпП України; подати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією підрозділів; скласти списки працівників, які перебувають на штатних посадах у підрозділах, у тому числі тих, які перебувають у відпустках по догляду за дитиною; за бажанням працівників в найкоротші терміни вирішити питання про надання їм відпусток та видачі направлень для проходження обстеження військово-лікарською комісією; про стан запланованих заходів проінформувати УКЗ ГУМВС України в Донецькій області.

Позивач ознайомлений з цією телеграмою 05 вересня 2015 року.

Позивач стверджував, що відповідно до його заяви, датованої 06 листопада 2015 року і адресованої начальнику Національної поліції ГУ МВС України в Донецькій області генералу 3 рангу Аброськіну В.В., просив прийняти його на роботу у Національну поліцію на посаду старшого дільничного інспектора Димитрівського відділення Красноармійського відділу Національної поліції України в Донецькій області.

Судами попередніх інстанцій зазначені обставини не враховані, та мотивовані відсутністю документальних доказів того, що позивач в період з 6 серпня 2015 року по 6 листопада 2015 року виявив бажання скористатися своїм правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції.

З такими мотивами судів попередніх інстанцій Верховний Суд погодитись не може, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається що в період з 7 листопада 2015 року до 12 листопада 2015 року виходив на службу і заступав у добові наряди згідно з графіком, тобто був допущений до отримання зброї та охорони громадського порядку.

Перебування позивача на службі після 06 листопада 2015 року, також підтверджено поясненнями свідків, записами в Журналі реєстрації інструктажів про заходи безпеки при поводженні із вогнепальної зброєю і боєприпасами Димитровського відділення Красноармійського відділу ГУНП в Донецькій області (інв. № 4), записами у Журналі обліку інструктажів особового складу Димитровського відділення Красноармійського відділу ГУНП в Донецькій області (інв. № 6), записами у Книзі нарядів Димитровського відділення Красноармійського відділу ГУНП в Донецькій області, записами у Рішенні по комплексному використанню сил та засобів в охороні громадського порядку Димитровського відділення Красноармійського відділу Національної поліції України в Донецькій області (інв. № 10).

Аналізуючи встановлені судами обставини справ, які не були належним чином досліджені судами попередніх інстанцій, висновки судів про те що звільнення позивача відбулось в межах та у спосіб визначений законом є передчасним, оскільки зроблений без належного дослідження зібраних у справі доказів.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 353, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року у цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.