363/4819/13-а Про стягнення із сільської ради заборгованості по заробітній платі - 27.09.2017 Прийняття

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Вишгородському районі Київської області, про стягнення заборгованості по заробітній платі, за касаційною скаргою Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015 року, -

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням збільшених позовних вимог просив: стягнути з Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області на його користь заборгованість по заробітній платі з 20 березня 2009 року по 11 листопада 2010 року в розмірі 45193,52 гривень та компенсацію за невиплачену своєчасно заробітну плату з урахуванням індексу інфляції грошових коштів відповідно до діючого законодавства України; зобов'язати відповідача провести нарахування заробітної плати йому як Пірнівському сільському голові з 20 березня 2009 року по 11 листопада 2010 року, провести помісячні нарахування та утримання страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і подати звіт до відділу персоніфікованого обліку Управління Пенсійного фонду України Вишгородського району Київської області.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2014 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 20 листопада 2014 року про виправлення описки), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітної платі з 20 березня 2009 року по 11 листопада 2010 року в розмірі 45193,52 гривень. Зобов'язано Пірнівську сільську раду Вишгородського району Київської області провести нарахування заробітної плати ОСОБА_4 як Пірнівському сільському голові з 20 березня 2009 року по 11 листопада 2010 року, провести помісячні нарахування та утримання страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і подати звіт до відділу персоніфікованого обліку Управління Пенсійного фонду України Вишгородського району Київської області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Пірнівська сільська рада Вишгородського району Київської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015 року і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Від Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області надійшло клопотання про розгляд справи 27 вересня 2017 року без участі її представника.

ОСОБА_4 заперечив проти задоволення зазначеної касаційної скарги, просить у задоволенні такої відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Також позивач у судовому засіданні відмовився від заявлених ним відводів головуючому судді-доповідачу.

За змістом частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Вишгородського районного суду Київської області від 13 березня 2009 року визнано протиправними та скасовано рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 18 і 22 листопада 2006 року та від 4 червня 2008 року "Про припинення повноважень сільського голови". Поновлено ОСОБА_4 на посаді голови Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 13 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року, визнано протиправними та скасовано рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області про дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_4 від 20 березня 2009 року № 342-24-V та від 1 червня 2009 року № 348-26-V. Поновлено ОСОБА_4 на посаді сільського голови Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області з 20 березня 2009 року по 11 листопада 2010 року. Зобов'язано Пірнівську сільську раду Вишгородського району Київської області внести в трудову книжку ОСОБА_4 запис про звільнення з посади сільського голови Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Згідно зазначених судових рішень період вимушеного прогулу ОСОБА_4 - з 20 березня 2009 року по 11 листопада 2010 року, і оскільки відповідач у добровільному порядку не виплатив йому середній заробіток за час вимушеного прогулу, то він у вересні 2013 року звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається згідно статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

Враховуючи, що судове рішення від 13 квітня 2012 року про поновлення ОСОБА_4 на посаді сільського голови Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області з 20 березня 2009 року по 11 листопада 2010 року набрало законної сили, однак відповідачем у добровільному порядку не виплачено позивачеві середній заробіток за час вимушеного прогулу, то суди, враховуючи приписи статті 235 Кодексу законів про працю України, дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 щодо стягнення з Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 березня 2009 року по 11 листопада 2010 року, обчисленого за правилами, закріпленими у зазначеному Порядку.

Також суди взяли до уваги, що при здійсненні нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно проводити відповідні нарахування та утримання внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з метою зарахування часу вимушеного прогулу до трудового стажу.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та їх висновків.

Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Безпідставним є посилання Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області на пропуск ОСОБА_4 строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, оскільки відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Також помилковими є доводи відповідача, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів, і ця справа правильно розглянута судами в порядку адміністративного судочинства.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у Вишгородському районі Київської області, про стягнення заборгованості по заробітній платі - залишити без змін.

Ухвалу судді Вищого адміністративного суду України від 6 травня 2015 року в частині зупинення виконання постанови Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2014 року в частині стягнення з Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області на користь ОСОБА_4 заборгованості по заробітній платі поза межами місячного строку платежу - вважати такою, що втратила чинність.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.