Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Стародуба О.П.,

Штульман І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ Нацполіції в Київській області) від 23 лютого 2016 року № 83 о/с в частині звільнення його зі служби в поліції; поновити позивача на службі у поліції на посаді інспектора-чергового Яготинського відділення Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ Нацполіції у Київській області з 24 лютого 2016 року; стягнути з ГУ Нацполіції у Київській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Нацполіції у Київський області від 23 лютого 2016 року № 83 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції; поновлено позивача на службі в Національній поліції України на посаді інспектора-чергового Яготинського відділення поліції ГУ Нацполіції в Київській області; стягнуто з ГУ Нацполіції України в Київській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 45523,52 грн. Допущено до негайного виконання постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та в частині поновлення позивача на службі.

У касаційній скарзі ГУ Нацполіції в Київській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами встановлено, що позивач до листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

07 листопада 2015 року наказом ГУ Нацполіції в Київській області № 1 о/с "По особовому складу" позивача як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України в порядку переатестування призначено старшим інспектором-черговим Яготинського відділення Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ Нацполіції у Київській області з присвоєнням йому спеціального звання "майор поліції" відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) .

23 листопада 2015 року наказом начальника ГУ Нацполіції в Київській області № 16 з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого та всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність вирішено, зокрема, провести атестування поліцейських ГУ Нацполіції в Київській області, створити атестаційні комісії та скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню. 21 грудня 2015 року наказом начальника ГУ Нацполіції в Київській області № 68 внесено зміни до вищезазначеного наказу в частині створення та затвердження персонального складу атестаційних комісій.

12 січня 2016 року Атестаційна комісія № 4 ГУ Нацполіції в Київській області за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення комісією прийняла рішення, оформлене протоколом ОП № 15.00000122.0001865, про те, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

23 лютого 2016 року наказом начальника ГУ Нацполіції в Київській області № 83 о/с майора поліції ОСОБА_3, старшого інспектора-чергового Яготинського відділення Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ Нацполіції у Київській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення атестаційної комісії є протиправним, оскільки не ґрунтується на вимогах пункту 2 розділу 1, пункту 3 розділу 3, пунктів 13, 15, 16 розділу 6 Інструкції та прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а відтак є протиправним і прийнятий на його основі наказ про звільнення позивача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження ними служби в Національній поліції України регулюються нормами Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) , пунктами 8, 9, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Інститут атестування поліцейських передбачено Законом України "Про Національну поліцію" (580-19) , відповідно до частини 1 статті 57 якого, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно частини 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширенню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність, а тому відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Отже, кожна із зазначених у частині 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то: неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, атестацію позивача проведено в порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що, на думку відповідачів, не суперечить приписам частини 1 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Разом з тим, положення частини 1 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму слід застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є неправомірним.

Крім того, пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили, що наказ ГУ Нацполіції в Київській області від 07 листопада 2015 року № 1 о/с "По особовому складу", згідно з яким ОСОБА_3 прийнято на службу до поліції з призначенням на відповідну посаду, не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на цю посаду, а тому питання про відповідність позивача вимогам до поліцейських було вирішено ще з листопада 2015 року у момент видання наказу про прийняття його на службу.

Враховуючи те, що нормами пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) не передбачено можливості переатестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, на яку їх вже призначено для подальшого проходження служби в органах поліції, суди дійшли висновку, що атестування позивача проведено неправомірно та за відсутності визначених законом підстав.

Крім того, метою проведення атестації (для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність) є вирішення питання про можливість у той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби через службову невідповідність виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

За змістом атестаційного листа ОСОБА_3, складеного його безпосереднім начальником, позивачу надано позитивну характеристику. У цьому ж атестаційному листі зроблено висновок про те, що позивач займаній посаді відповідає.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

За таких обставин, коли атестація позивача проведена з порушеннями вимог статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" та пункту 16 розділу ІV Інструкції, без глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, без аналізу в сукупності повноти виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників його службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, без урахування заохочень та дисциплінарних стягнень тощо, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права, тому підстав до скасування чи зміни їх судових рішень немає.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.