Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону № 3 Національної поліції України, Атестаційної комісії № 11 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень і наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУ НП в Чернігівській області), Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону № 3 Національної поліції України, Атестаційної комісії № 11 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просила визнати протиправними дії по проведенню атестації та постановлення рішення за результатами атестації, скасувати рішення Атестаційної комісії № 11 ГУ НП в Чернігівській області від 15 серпня 2016 року про визнання її такою, що не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, визнати протиправним та скасувати рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону № 3, оформлене протоколом від 02 вересня 2016 року, прийняте відносно позивача, визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Чернігівській області від 12 вересня 2016 року № 178 о/с в частині звільнення її зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік), поновити ОСОБА_2 з 13 вересня 2016 року на посаді старшого слідчого відділу Чернігівського відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області та стягнути з відповідача грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії № 11 ГУ НП в Чернігівській області, оформлене протоколом від 15 серпня 2016 року № 15.00025038.0053272 та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа, а саме: " 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", прийняте відносно ОСОБА_2

Визнано протиправним та скасовано рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону № 3 Національної поліції України, оформлене протоколом від 02 вересня 2016 року № 15.00034083.0053272, яким відхилено скарга ОСОБА_2

Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Чернігівській області від 12 вересня 2016 року № 178 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" через службову невідповідність.

Поновлено позивача з 14 вересня 2016 року на посаді старшого слідчого Чернігівського відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішенням, ГУ НП в Чернігівській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Вищого адміністративного суду України ОСОБА_3 10 січня 2017 року відкрив касаційне провадження за скаргою ГУ НП в Чернігівській області.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2017 року касаційну скаргу № К/800/36764/16 ГУ НП в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у вказаній справі було розподілено судді-доповідачу Заїці М.М., у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_3

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 07 листопада 2015 року ОСОБА_2 в порядку переатестування призначено на посаду начальника сектору кадрового забезпечення Бахмацького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області та присвоєно спеціальне звання підполковник поліції.

З 24 березня 2016 року позивача було призначено на посаду старшого слідчого відділу Чернігівського відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області.

Наказом ГУ НП в Чернігівській області від 12 вересня 2016 року № 178 о/с звільнено позивача зі служби в поліції згідно пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувало рішення (висновок) Атестаційної комісії № 11 ГУ НП в Чернігівській області, оформлене протоколом від 15 серпня 2016 року.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про Національну поліцію" призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Крім того, згідно пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Тобто, зазначений пункт Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після прийняття на службу в поліцію для подальшого проходження служби.

Тоді як, відповідно до приписів частини першої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Перелік підстав для атестування визначено у частині другій статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", так, атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Кожна з зазначених підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі особистої заяви ОСОБА_2, наказом ГУ НП в Чернігівській області від 07 листопада 2015 року № 3 о/с її без проведення конкурсу призначено на посаду начальника сектору кадрового забезпечення Бахмацького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області з присвоєнням спеціального звання - "підполковник поліції", з якої в подальшому було переведено на посаду старшого слідчого Чернігівського відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області, тобто позивач прийнята на службу до поліції на умовах, визначених пунктами 9 та 12 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) шляхом видання наказу про призначення за її згодою.

Крім того, судами попередніх інстанцій досліджено, що зі змісту наказу ГУ НП в Хмельницькій області від 12 лютого 2016 року № 170 вбачається, що він не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", тоді як в ньому вказано лише про мету проведення атестування.

Водночас, судами встановлено, що атестування позивача проведено у порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає положенням частини першої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Крім цього, досліджено протиправність оскаржуваного рішення (висновку) апеляційної комісії Північного регіону № 3, оформлене протоколом від 02 вересня 2016 року, так як воно проведено всупереч Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року № 1465 (z1445-15) .

Наведене підтверджується відсутністю мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, зокрема, в протоколі відсутні будь-які посилання на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про її низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про невідповідність особи позивача посаді, яку він займає.

Враховуючи, що мета атестування, визначена у частині першій статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій цієї ж статті, тобто, цей Закон не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною другою статті 57 цього Закону, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача щодо включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, оскільки правові підстави для проведення атестації позивача були відсутні.

Частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено відсутність жодних доводів на підтвердження обґрунтованості та правомірності рішення (висновку) атестаційної комісії, як і не надано обґрунтованих доводів щодо неможливості прийняття відносно позивача іншого, ніж передбаченого підпунктом 4 пункту 15 Розділу ІV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, висновку, зокрема, займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Колегія суддів вбачає, що результати тестування обов'язково враховуються атестаційною комісією, однак вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування, і відповідно, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність рішення (висновку) атестаційної комісії щодо невідповідності ОСОБА_2 займаній посаді та звільнення її зі служби в поліції через службову невідповідність, оскільки останнє прийнято без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а також за відсутності повного, всебічного розгляду та дослідження всіх матеріалів.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону № 3 Національної поліції України, Атестаційної комісії № 11 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень і наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .