Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області, заступника начальника Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області Кейс С.Г., начальника Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області Слободанюк С.М., головного спеціаліста Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області Молнар В.М. про визнання дій протиправними та скасування постанови,

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області, заступника начальника Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області Кейс С.Г., начальника Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області Слободанюк С.М., головного спеціаліста Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області Молнар В.М., в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення розрахунку № 35 від 30 жовтня 2015 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідно до акту від 30 жовтня 2015 року № 006035 у сумі 632,70 Євро; визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції в Закарпатській області від 23 листопада 2015 року № 029044 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що під час проведення рейдової перевірки на автомобільній дорозі міжнародного значення М06 "Київ-Чоп" 756 км + 800 м, на підставі направлення на перевірку від 26 жовтня 2015 року № 020294, державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області 30 жовтня 2015 року було зупинено транспортний засіб марки RENAULT, д.р.н НОМЕР_1 для проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, а також для проведення габаритно-вагового контролю.

Під час проведення габаритно-вагового контролю вказаного вантажного автомобіля виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (чек зважування № 06151 від 30 жовтня 2015 року о 16:04 год.), встановлених пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу - фактична 44,28 кг (дозволена 40 тонн), а також навантаження на строєну ось з одиночними шинами - фактична 26,13 кг (дозволена 22 тони).

За результатами проведеної перевірки складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 30 жовтня 2015 року та Акт № 006035 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 30 жовтня 2015 року, на підставі яких проведено Розрахунок № 35 від 30 жовтня 2015 року плати за проїзд великовагових (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 632,70 євро.

23 листопада 2015 року Управлінням Укртрансінспекції в Закарпатській області прийнято постанову № 029044 про застосування до ОСОБА_2 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700 грн.

Позивач не погоджуючись із Розрахунком плати за проїзд великовагових (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 35 від 30 жовтня 2015 року та постановою від 23 листопада 2015 року № 029044 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700 грн звернувся до суду про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки відповідачем правомірно здійснено перевірку дотримання законодавства під час надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; при здійсненні габаритно-вагового контролю вірно використано дані, отримані внаслідок застосування відповідного вимірювального і зважувального обладнання, та обчислено осьові навантаження, то прийнята відповідачем 23 листопада 2015 року постанова № 029044 про застосування до ОСОБА_2 адміністративно-господарського штрафу прийнята правомірно.

За змістом пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 року № 299 (299-2014-п) , Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті (далі - автомобільний, міський електричний, залізничний транспорт).

Основними завданнями Укртрансінспекції є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до частини 14 статті Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (2344-14) (далі - Закон № 2344-III (2344-14) ) державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частиною першою статті 33 Закону України від 08 вересня 2005 року № 2862-IV "Про автомобільні дороги" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5т), здвоєні осі - 16т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2м (пункт 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (1306-2001-п) ).

За змістом пункту 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (30-2001-п) , якщо габарити транспортного засобу чи автопоїзду з вантажем або без вантажу перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року № 1094 (1094-93-п) , такий транспортний засіб чи автопоїзд вважається великогабаритним.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (879-2007-п) (далі - Порядок), контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до пункту 32 Порядку перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов'язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу видається відповідним підрозділом МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху, після надання погодження маршруту.

Погодження маршруту видається після внесення в установленому розмірі плати за проїзд. У разі прийняття рішення про відмову перевізника від проїзду за погодженим маршрутом внесена плата за проїзд не повертається.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (абзаци 1 та 3 пункту 28 Порядку).

Згідно з абзацом першим пункту 30 Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Пунктом 31-1 Порядку встановлено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

З аналізу наведених норм вбачається, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення - дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів; у разі ж якщо рух здійснюється без відповідно дозволу або внесення плати за проїзд, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 порушено вимоги автотранспортного законодавства під час виконання внутрішніх перевезень вантажу, оскільки належний йому транспортний засіб марки RENAULT, д.р.н НОМЕР_1 рухався із перевищенням вагових параметрів за відсутності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність проведення габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля марки RENAULT, д.р.н НОМЕР_1, що належить позивачу, за результатами якого проведено розрахунок плати за проїзд великовагових (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд у сумі 632,70 євро, а також прийняття постанови від 23 листопада 2015 року № 029044 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення ОСОБА_2 абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

Також є необґрунтованими посилання в касаційній скарзі позивача на процесуальні та процедурні порушення відповідачем під час розгляду і вирішення питання про накладення на нього адміністративно-господарського штрафу, оскільки розгляд справи відносно ОСОБА_2 про порушення вимог транспортного законодавства відбувся без повідомлення останнього та у його відсутність. Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи 02 листопада 2015 року Управлінням Укртрансінспекції в Закарпатській області через Ужгородський поштамт було відправлено рекомендований лист із повідомленням про вручення адресоване позивачу (запрошення на розгляд акта № 028952 від 30 жовтня 2015 року), однак на розгляд справи 23 листопада 2015 року ОСОБА_2 не з'явився, клопотання про перенесення розгляду справи не надав, а тому розгляд справи відбувся без його участі.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області, заступника начальника Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області Кейс С.Г., начальника Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області Слободанюк С.М., головного спеціаліста Управління Укртрансінспекції у Закарпатській області Молнар В.М. про визнання дій протиправними та скасування постанови - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .