Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про зобов'язання вчинити певні дії,

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Служба), Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (далі - ГУ ДС України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області), в якому просив зобов'язати Службу виплатити йому як інваліду ІІІ групи передбачену підпунктом 2 пункту 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 908 (908-2007-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок), грошову допомогу виходячи із грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_2 послався на те, що здійснений відповідачем розрахунок зазначеної допомоги на підставі пункту 3 Порядку з урахуванням лише окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років та посадового окладу за останньою посадою суперечить порядку визначення грошового забезпечення, закріпленому пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (1294-2007-п) (далі - постанова № 1294) та статтею 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII (2011-12) ).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року позов задоволено.

Зобов'язано ГУ ДС України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду 3 групи у розмірі 36 місячного грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення із врахуванням проведених виплат.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року залишити в силі.

Суддя Вищого адміністративного суду України ОСОБА_3 23 листопада 2016 року відкрила касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2017 року касаційну скаргу № К/800/29518/16 ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у вказаній справі було розподілено судді-доповідачу Заїці М.М., у зв'язку звільненням судді ОСОБА_3.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу цивільного захисту на посаді старшого пожежного-рятувальника 12 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДС України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.

Наказом від 02 липня 2015 року № 420 "Про звільнення, переміщення, осіб начальницького складу та прийом на служби" з 03 липня 2015 року позивача звільнено із займаної посади у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктами 173, 176 підпункту 3 (за станом здоров'я).

У вересні 2015 року ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності.

Згідно підпункту 2 пункту 2 Порядку відповідачем 08 лютого 2016 року нараховано та виплачено позивачу одноразову грошову допомогу у сумі 31590 грн як інваліду ІІІ групи.

Не погоджуючись із розміром нарахованої та виплаченої одноразової грошової допомоги позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність визначення розміру одноразової грошової допомоги на підставі пункту 3 Порядку з урахуванням лише окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років та посадового окладу, оскільки такий спосіб суперечить вимогам статті 9 Закону № 2011-XII та пункту 2 постанови № 1294 (1294-2007-п) , які по-іншому визначають елементи грошового забезпечення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд інстанцій виходив з наступних мотивів з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Частиною першою статті 101 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) службу цивільного захисту визначено як державну службу особливого характеру, покликану забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігати і реагувати на надзвичайні ситуації, ліквідовувати їх наслідки у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та Положенням, на рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом (частини друга, третя статті 101 Кодексу).

Частиною другою статті 125 Кодексу передбачено, що порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 1 постанови № 1294 (1294-2007-п) , якою, серед іншого, затверджено схеми посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Аналогічні положення щодо визначення грошового забезпечення містить і підпункт 1.3 пункту 1 Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства з надзвичайних ситуацій України від 10 червня 2008 року № 447 (z0612-08) на виконання постанови № 1294 (1294-2007-п) .

Згідно зі статтею 115 зазначеного Кодексу держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до частини другої статті 118 Кодексу у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Отже, наведеною частиною статті 118 Кодексу передбачено право осіб рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту на отримання за передбачених нею обставин одноразової грошової допомоги, а також закріплено максимальний розмір такої допомоги, при цьому повноваження на встановлення порядку й умов її виплати делеговано Уряду.

На виконання статті 118 Кодексу Кабінет Міністрів України затвердив Порядок, згідно з підпунктом 2 пункту 2 якого грошова допомога виплачується, зокрема, особам рядового і начальницького складу у разі настання інвалідності в період проходження служби та особам, звільненим із служби у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, незалежно від строку, який минув після звільнення із служби, у розмірі 36-місячного грошового забезпечення - інвалідам IІІ групи.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення.

Наведена норма не визначає складові грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які б суперечили визначенню такого забезпечення, закріпленому у постанові № 1294 (1294-2007-п) чи Інструкції, а лише відповідно до частини другої статті 118 Кодексу встановлює порядок визначення розміру грошової допомоги, передбаченої цією статтею, яка до того ж не визначає одиницею обчислення допомоги саме грошове забезпечення відповідних осіб.

Таким чином, питання, пов'язані із проходженням громадянами України служби цивільного захисту, соціальним та правовим захистом осіб рядового і начальницького складу такої служби, грошовим забезпеченням цих осіб, як і питання щодо виплати їм допомоги у разі травми, поранення чи інвалідності, що заподіяні чи настали у період проходження служби, врегульовані спеціальним законодавством.

При цьому Закон № 2011-XII (2011-12) встановлює систему соціального та правового захисту саме військовослужбовців та членів їх сімей.

І дія цього Закону відповідно до його статті 3 поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Отже, підстав для висновку про поширення положень Закону № 2011-XII (2011-12) на спірні відносини, які виникли з приводу виплати передбаченої статтею 118 Кодексу грошової допомоги, немає.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_2 та відмови у задоволенні позову, зазначивши про те, що законодавець у частині другій статті 118 Кодексу, який є спеціальним законодавчим актом у регламентації соціального захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, передбачаючи виплату одноразової грошової допомоги, не встановив конкретних її розмірів, а відніс вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України, обчислення розміру цієї допомоги має здійснюватись відповідно до пункту 3 Порядку, затвердженого Урядом на виконання зазначеної статті Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 червня 2017 року № 21-2497а16.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року необхідно залишити без змін, оскільки вона є законною і обґрунтованою та ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .