Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Пасічник С.С.,

та секретаря Ковтонюка С.Д., за участю директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІКО" та його представника Білика П.Б., представника Головного територіального управління юстиції у Львівській області Романа Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІКО" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІКО" до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІКО" звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", про визнання протиправними дій начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо відмови у поверненні виконавчого напису нотаріуса № 4329, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" без виконання та закриття виконавчого провадження, зняття з арешту, накладеного на майно - нежитлові приміщення першого поверху літ. 24 по 37 загальною площею 463,8 м.кв., що знаходиться у будинку "А-9" за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри, 2, а також зняття з реалізації на прилюдних торгах, призначених на 25 липня 2013 року вищевказаного майна.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІКО" задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області не є відповідачем у даній справі.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІКО" просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року змінити в резолютивній частині, визначивши в якості відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та викласти пункт 2 резолютивної частини цієї постанови в наступній редакції: "Визнати протиправними дії начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо відмови повернути виконавчий документ без виконання, а саме: виконавчий напис нотаріуса № 4329, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"; відмови зняття арешту, накладеного на нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 463,8 м.кв., позначені в поверхневому плані літерами " 24", " 25", " 26", " 27", " 28", " 29", " 30", " 31", " 32", " 33", " 34", " 35", " 36", " 37", що знаходяться в будинку "А-9" за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри, 2, а також зняття з реалізації на прилюдних торгах, призначених на 25 липня 2013 року вищевказаного майна".

Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М. 04 серпня 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІКО".

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року касаційну скаргу № К/800/20974/16 Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІКО" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року у вказаній справі було розподілено судді-доповідачу Заїці М.М., у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_8

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 березня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товаристом з обмеженою відповідальністю "ХІКО" було укладено іпотечний договір, згідно якого позивач передав в іпотеку нежитлові приміщення першого поверху літ. 24 по 37 загальною площею 463,8 м.кв., що знаходяться в будинку "А-9" за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри, 2, для забезпечення виконання зобов'язань, передбачених договором кредиту від 26 березня 2008 року № 600/03.3-64.

Зазначений договір іпотеки був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. та зареєстрований за номером № 2094. Вартість договору іпотеки вартість предмета іпотеки оцінювалася сторонами в 3600000,00 грн.

За умовами договору кредиту Товаристом з обмеженою відповідальністю "ХІКО" було отримано в Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" грошові кошти в сумі 1963298,40 грн зі сплатою відсотків у сумі 15,5% та комісії у розмірі та в строк, що визначені договором.

14 вересня 2012 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Магировська О.В. вчинила виконавчий напис № 4329 про звернення на стягнення нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення першого поверху літ. 24 по 37 загальною площею 463,8 м.кв., що знаходяться в будинку "А-9" за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри, 2.

На підставі виконавчого напису державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області було відкрито виконавче провадження, проведено опис та арешт майна, передано його на реалізацію.

19 липня 2013 року начальник управління примусового погашення заборгованості Західного комерційного макрорегіону (Львів) Департаменту оперативної роботи з проблемною заборгованістю Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" Цимбалов С.О. подав заяву № 19.1-04/953 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відповідно до якої останній в межах наданих йому повноважень просив повернути виконавчий документ стягувачу без виконання та зняти арешт, який був накладений на майно, яке належало банку на праві приватної власності, а саме: нежитлові приміщення першого поверху літ. 24 по 37 загальною площею 463,8 м.кв., що знаходяться в будинку "А-9" за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри, 2, зняття з реалізації.

24 липня 2013 року Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області скерував Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" заяву-відповідь, якою було відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", оскільки така заява, на думку посадових осіб відповідача була подана неналежним представником через те, що ксерокопія довіреності не відповідала вимогам чинного законодавства.

Вважаючи, що начальником Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області неправомірно відмовлено в поверненні виконавчого документа стягувачу на підставі заяви про повернення виконавчого напису нотаріуса № 4329, до якої долучена нотаріально завірена довіреність на виконання таких дій, позивач звернувся до суду із позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що представник Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" Цимбалов С.О. був уповноважений на подання заяви про повернення виконавчого документу - виконавчого напису нотаріуса від 14 вересня 2012 року № 4329 стягувачу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІКО" звернулось в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, який не є органом державної виконавчої служби, що виключає можливість його участі у даній справі в якості відповідача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Такими органами державної виконавчої служби відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є: - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; - управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; - районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виходячи із зазначених положень, за цією категорією справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІКО" звернулось з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, який не є органом Державної виконавчої служби України в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) і не може виступати в якості відповідача у таких справах.

Зі змісту статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Виходячи з того, що під час розгляду справи суд першої інстанції не допустив заміну неналежного відповідача на належного відповідно до переліку, визначеного частиною першою статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", що призвело до процесуальних порушень, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки сам він позбавлений права допустити заміну сторони у справі або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІКО" задоволенню не підлягає. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року необхідно залишити без змін, оскільки вона є законною і обґрунтованою та постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІКО" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІКО" до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .