335/1769/16-а Про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України області відновити особі виплачувати пенсію, призначеної відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб - 06.02.2018 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов'язання відновити виплату пенсії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі судді Лукманова О.М. від 23 червня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з позовом про зобов'язання відновити йому з 1 квітня 2015 року виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

Вважав неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати йому пенсії з 1 квітня 2015 року, оскільки починаючи з 1 червня 2015 року посада, яку він обіймає, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (3723-12) , оскільки норми цього Закону в частині, що стосується пенсійного забезпечення, втратили чинність. Крім того, позивач має статус ветерана органів внутрішніх справ, тому положення Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (з внесеними змінами) щодо призупинення виплати пенсії у 2016 році на нього не розповсюджуються.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 3 березня 2016 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_2 виплату пенсії за вислугу років, призначену на підставі Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідно до пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (213-19) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому чисті спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 скасовуються норми щодо пенсійною забезпечення осіб, яким, зокрема, пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про державну службу". Вказаний закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України "Про державну службу", щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначається. Особам, які підпадають під дію Закону України "Про державну службу", пенсія призначається відповідно до "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". З 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", у зв'язку з чим відсутні підстави для невиплати пенсії, призначеної позивачу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року скасовано постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 3 березня 2016 року та прийнято нове рішення, яким позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Рішення мотивовано тим, що відповідно до положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, протягом роботи на державній службі виплата пенсії буде призупинена, оскільки позивач є працівником, що перебуває на державній службі, і отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) . Таке обмеження щодо виплати пенсії законодавець передбачив на період роботи пенсіонера, виплата пенсії поновлюється після звільнення з роботи, що є єдиною підставою для поновлення виплати пенсії згідно з чинним законодавством.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване помилково.

Касаційну скаргу обґрунтовує аналогічними доводами, викладеними у позовній заяві. Вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що оскільки він не є ветераном військової служби, на нього не поширюються пільги, передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) . Судом не враховано, що він є ветераном органів внутрішніх справ, що в розумінні Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (203/98-ВР) прирівнює його до ветерана військової служби і гарантує можливість отримання передбачених цим Законом пільг.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 з 2008 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

З 31 жовтня 2014 року позивач працює в Державній архітектурно-будівельній інспекції України на посаді заступника директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, яка відноситься до V категорії посад державних службовців.

У зв'язку з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (213-19) як пенсіонеру, який працює на посаді державного службовця, виплату пенсії позивачу було припинено з 1 квітня 2015 року.

Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 2 лютого 2016 року № 59/Д-9 виплата пенсії позивачу призупинена у зв'язку з набранням чинності Закону України № 213-VIII (213-19) , яким внесено зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , а саме: пенсіонерам, які працюють на державній службі, виплата пенсії призупиняється.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1 квітня 2015 року набрав чинності Закон від 2 березня 2015 року № 213-VIIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (213-19) , яким внесено зміни до статті 54 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та визначено, що "тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України" (2790-12) , "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.".

При цьому порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам, встановлений наведеними вище законами, поширено на всіх пенсіонерів незалежно від часу призначення.

Пунктом п'ятим Прикінцевих положень Закону України від 2 березня 2015 року N 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (213-19) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до зазначених вище законів.

Оскільки вказаний Закон не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

Тобто, з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону.

Верховний Суд України у своїй постанові від 24 травня 2016 року (справа № 21-948а16), вирішуючи подібні правовідносини у зв'язку зі змінами у регулюванні пенсійного забезпечення, висловив таку ж правову позицію,

Таким чином, пенсія, призначена за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) працюючим на посадах відповідно до Закону України "Про державну службу", не виплачується у період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року.

Норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (213-19) щодо обмеження виплати пенсії працюючим державним службовцям у період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року, є діючими, рішенням Конституційного Суду України чи іншим законом скасовані не були, а тому підлягають обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України.

Оскільки, позивач працює на посаді та умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", то дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII (213-19) в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії особами у період служби в органах державної влади поширюється на нього в повному обсязі.

Так, 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року (911-19) , відповідно до якого були внесені зміни до першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якими встановлено, що "тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється".

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року (v007p710-16) визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) , перше речення частини 1 статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Рішення набрало чинності 20 грудня 2016 року.

Тобто, норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24 грудня 2015 року (911-19) , відповідно до якого пенсія, призначена за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , працюючим державним службовцям не виплачується, були чинними до прийняття Конституційним Судом України рішення №7-рп/2016 від 20 грудня 2016.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що стаття 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у новій редакції Закону від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (911-19) має перелік винятків, за якими виплата пенсії не призупиняється, якими є: інвалідність I та II груп, особа є інвалідом війни III групи, ветераном військової служби та учасником бойових дій, особою, на яку поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Позивач, посилаючись на наявність у нього посвідчення серії НОМЕР_1, виданого УМВС в Запорізькій області 20 червня 2009 року, відповідно до якого він є ветераном органів внутрішніх справ, вважає, що має пільги, передбачені законодавством України для ветеранів, і, враховуючи його статус, з 1 січня 2016 року немає підстав для невиплати пенсії. Зазначає, що Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (203/98-ВР) визначено єдині підстави, за яких особа набуває статусу ветерана військової служби і ветерана органів внутрішніх справ, відтак такі особи прирівнюються у своєму статусі.

Однак, такі доводи є необґрунтованими, оскільки у даному випадку йдеться не про порядок і підстави набуття того чи іншого статусу, чи про передбачені законодавством пільги для ветеранів, а мова йде про виплату пенсії.

Позивач є ветераном органів внутрішніх справ, і стаття 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції Закону №911-VIII від 24 грудня 2015 року (911-19) ), у якій наведено перелік винятків, за яких виплата пенсії не призупиняється, не передбачає пільг для такої категорії осіб.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, його рішення підлягає залишенню без змін.

Доводи касаційної скарги спростовуються наведеними вище висновками суду.

Згідно зі статтею 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.