Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Мороз Л.Л., Єрьоміна А.В.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі № 761/2184/16-а за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС, третя особа митний пост "Північний" Житомирської митниці ДФС про визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

У січні 2016р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Житомирської митниці ДФС, третя особа митний пост "Північний" Житомирської митниці ДФС, в якому просив: визнати дії Житомирської митниці ДФС неправомірними та скасувати постанову Житомирської митниці в справі про порушення митних правил № 0410/101000015/2015 від 3 грудня 2015 року, а провадження в справі закрити.

Позивач вважає оскаржувану постанову необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ним були надані листи непрацездатності видані Катеринопільською центральною районною лікарнею Черкаської області в період за період з 03.06.2015 року по 12.06.2015 року та з 15.06.2015 року по 24.06.2015 року, які на його думку свідчать про існування обставин, які звільняють його від відповідальності встановленою ст. 470 Митного кодексу України.

Постановою постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що позивача на підставі постанови в справі про порушення митних правил № 0199/101110300/2015 від 17 вересня 2015 року було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 470 Митного кодексу України та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 3 400 грн.

Позивач звернувся до начальника Житомирської митниці ДФС зі скаргою від 22 вересня 2015 року, у якій просив скасувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 3400 грн.

Державною фіскальною службою України 02 листопада 2015 року було винесено постанову, якою було скасовано постанову Житомирської митниці ДФС від 17.09.2015 року в справі про порушення митних правил № 0199/101110300/2015, а справу про порушення митних правил було закрито, оскільки, як вбачається зі змісту постанови, було здійснено неправильну кваліфікацію вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Головним державним інспектором відділу МРО та АПР УАР та ПМП Житомирської митниці ДФС Соколовським С.В. 18 листопада 2015 року було складено протокол про порушення митних правил № 0410/101000015/2015, яким було установлено, що 25 червня 2015 року о 12 годині 27 хвилин в пункті пропуску "Виступовичі" митного поста "Північний" Житомирської митниці ДФС при проведенні митно-прикордонного контролю легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN Passat Variant, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, що слідував з України у Р. Білорусь під керуванням громадянина України ОСОБА_1, встановлено, що 26.05.2015 року ним було ввезено вказаний автомобіль через пункт пропуску "ТИСА" Закарпатської митниці ДФС в митному режимі "транзит", однак ОСОБА_1 перевищив більше ніж на десять діб встановлений ст. 95 Митного кодексу України строк доставки вказаного транспортного засобу до митного органу. Та було зазначено, що розгляд справи відбудеться 03 грудня 2015 року о 10 год. 00 хв.

Постановою від 03 грудня 2015 року в справі про порушення митних правил № 0410/101000015/2015 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн.

Обставин, передбачених ст. 460 Митного кодексу України, які виключають відповідальність за ст. 470 Митного кодексу України не встановлено.

Позивач звертався зі скаргою на постанову Житомирської митниці ДФС від 03.12.2015 року у справі про порушення митних правил № 0410/101000015/2015, проте за результатами розгляду скарги постанову Житомирської митниці ДФС від 03.12.2015 року залишено було без змін, а скаргу - без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій акцентували увагу на тому, що ОСОБА_1 допустив перевищення встановленого ст. 95 МК України строк доставки транспортного засобу комерційного призначення на десять діб, щ є підставою для накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 90 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України (4495-17) ), транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.57 ст. 4 МК України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі;

На підставі ч.2 ст. 181 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно п.60 ст. 4 МК України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно;

Згідно п.3 ч.1 ст. 93 МК України, - товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 470 МК України, перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 95 МК України встановлено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту; зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

За правилами ч. 2 ст. 95 МК України до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається:

1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу;

2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення);

3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Таким чином, у вищезазначених нормах МК України (4495-17) законодавцем чітко передбачені строки на в'їзд і виїзд транзитних транспортних засобів, а також відповідальність особи за їх порушення.

Відповідно до ст. 460 МК України вчинення порушення митних правил передбачених зокрема, статтею 470, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Судами встановлено, що постанову від 17 вересня 2015 року було скасовано, а справу про порушення митних правил № 0199/101110300/2015 - закрито, оскільки було здійснено неправильну кваліфікацію вчиненого правопорушення, таким чином судами обґрунтовано відхилені доводи позивача відносно притягнення його до відповідальності двічі за одне і теж правопорушення.

Відповідно до ст. 524 МК України справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням органу доходів і зборів, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.

Згідно ч. 1 ст. 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Судами встановлено, що порушення митних правил позивачем було встановлено 25 червня 2015 року, натомість оскаржувана постанова прийнята 03 грудня 2015 року, отже як вірно зазначено судами попередніх інстанцій відповідачем не було порушено вимог ч. 1 ст. 467 Митного кодексу України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

В даному випадку, Житомирською митницею ДФС, як суб'єктом владних повноважень, законно та обґрунтовано винесено оскаржувану постанову відповідно до норм чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.