Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В., Єрьоміна А.В., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року у справі № 336/613/16а за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про перерахунок пенсії, -

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо відмови в призначенні пенсії за віком на загальних умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) з 25 січня 2016 року;

зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком з 25 січня 2016 року відповідно до статті 26, частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах, забезпечити її виплати та виплатити різницю між фактично отриманою і призначеною пенсією.

Посилався на те, що є працюючим пенсіонером, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя і з 2006 року отримує пільгову пенсію за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) по Списку № 2. 25 січня 2016 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , проте йому було відмовлено з тих підстав, що він вже і так отримує пенсію за віком. Вважає таку відмову безпідставною.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя призначити ОСОБА_4 пенсію за віком з 25 січня 2016 року відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

При цьому, районний суд виходив з того, що позивач досяг встановленого законом віку і тому має право на перепризначення пенсії за віком за іншим законом на інших підставах.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд рішенням від 30 серпня 2016 року постанову районного суду скасував та ухвалив нову про відмову в позові.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд прийшов до висновку, що пенсія за віком на загальних підставах та пенсія за віком на пільгових умовах розраховується відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". (1058-15) Закон України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) визначає вік та трудовий стаж (тобто пільгові умови), необхідні для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Оскільки позивачу вже призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, підстав для призначення пенсії за віком на загальних підставах він не має.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені апеляційним судом, просить рішення цього суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що має право на інший вид пенсії, оскільки різні види пенсій регулюються різними законами.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 перебуває на обліку у відповідача з 12 січня 2006 року та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах.

25 січня 2016 року звернувся до відповідача за переведенням на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , оскільки має необхідний страховий стаж і досяг визначеного законом віку, проте йому було відмовлено з посиланням на те, що пенсію за віком йому призначено довічно.

Згідно з приписами статті 6 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон N 1788-XII (1788-12) ) особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Право вільного вибору одного з видів пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника) особи, яка має одночасно право на різні види пенсійних виплат, визначено і у статті 10 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон N 1058-IV (1058-15) ).

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV (в редакції Закону України від 08.07.2011 року № 3668-VI (3668-17) ) переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, з січня 2006 року ОСОБА_4 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV (1058-15) , позивач звернувся вперше у квітні 2016 року після досягнення 60 років.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV (1058-15) , однак у випадку із заявою позивача має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, крім того, відповідачем не заперечується, що позивач після призначення пенсії працював та набув страховий стаж.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, тому рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню і залишенню в силі постанови суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 226 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та залишити в силі постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.