Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Калашнікової О.В.,

Мороз Л.Л.,

Єрьоміна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі № 320/5001/15-а за позовом ОСОБА_4 до заступника начальника Запорізької митниці Державної фіскальної служби України Шило Богдана Володимировича про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про порушення митних правил, -

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до заступника начальника Запорізької митниці Державної фіскальної служби України Шило Богдана Володимировича, в якому просив: скасувати постанову про порушення митних правил № 0062/11200/15, винесену 07 квітня 2015 року заступником начальника Запорізької митниці ДФС Шило Б.В. про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 485 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 253563 грн. 03 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що автомобіль, який перебуває у його користуванні, був ввезений до України за митним режимом "тимчасового ввезення" у відповідності до МК України (4495-17) , який відповідно до ст.112 МК завершується шляхом реекспорту (вивезення) товарів, тобто пройшов митне оформлення, а тому даний автомобіль не є предметом правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, а в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого цією статтею. Вважає, що вищезазначена постанова не відповідає вимогам ст. 380 МК України, оскільки не було досліджено всі вищевказані докази, які б підтверджували винуватість у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 липня 2015 року позов задоволений частково. Визнані протиправними дії та скасована постанова № 0062/11200/15 від 07 квітня 2015 року винесена заступником начальника Запорізької митниці ДФС Шило Б.В. про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 253563 грн. 03 коп., а справу надіслано на новий розгляд до Запорізької митниці ДФС України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року скасоване рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07.04.2015 року заступником начальника Запорізької митниці ДФС Шило Б. В. було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 на підставі статті 485 МК України в справі про порушення митних правил № 0062/11200/15 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 253 563 грн. 03 коп.

Відповідно до постанови у справі про порушення митних правил № 0062/11200/15 від 12 березня 2015 року зазначено, що 24.02.2015 до Запорізької митниці ДФС надійшов рапорт співробітника ВДАІ з обслуговування м. Запоріжжя, відповідно до якого 24.02.2015 року в м.Запоріжжя було зупинено транспортний засіб "RENAULT LAGUNA" держ. номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, під керуванням громадянина України ОСОБА_6

За даними диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску, наявними в ПІК Інспектор-2006, даний транспортний засіб на митну територію України було ввезено 05.10.2014 року в зоні діяльності м/п "Ягодин" Ягодинської митниці Міндоходів громадянином ОСОБА_4 по смузі руху "зелений коридор" в митному режимі "транзит", з метою особистого користування. Таким чином, ОСОБА_4 відповідно до статті 95 МК України повинен був вивезти вищевказаний автомобіль в строк до 16.10.2014. Однак, згідно бази даних ЄАІС, станом на 12.03.2015, транспортний засіб "RENAULT LAGUNA" не вивезено за межі митної території України.

Таким чином, ОСОБА_4 порушив вимоги та обмеження, встановлені розділом V Митного кодексу України (4495-17) (глава 17. Транзит), шляхом використання товарів (автомобілю "RENAULT LAGUNA"), стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у звязку з якими було надано такі пільги.

Сума несплачених ОСОБА_4 митних платежів, відповідно до статті 296 МК України та службової записки Управління митної вартості, класифікації товарів та заходів регулювання ЗЕД Запорізької митниці Міндоходів від 03.03.2015 № 08-70-25-20/320-ЕП, складає 84521, 01 грн. (ввізне мито-2588,10 грн., акциз 63532,58 грн., ПДВ 18400,33 грн.).

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач оскаржив її до суду, отже її правомірність і є предметом розгляду у даній справі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що впевнитися у достовірності підпису самим ОСОБА_4 у поштовому повідомленні суд не має можливості, оскільки в матеріалах справи наявні лише копії адміністративної справи, оригінал адмінсправи відповідач на вимогу суду не надав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, у зв'язку з чим відповідачем правомірно винесено спірну постанову

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях позивача наявна об'єктивна сторона правопорушення, передбачена ст. 485 МК України, оскільки режим "транзит" не передбачає будь - якого використання товару та/або транспортного засобу комерційного призначення в певних цілях, а лише передбачає переміщення такого товару під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції відносно того, що оскільки згідно відповіді на запит Запорізької митниці ДФС від 27.08.2015 № 287/94/08-70-26-47, гр. ОСОБА_4 не перебуває на реєстраційному обліку з 21 листопада 2014 року, отже ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про порушення митних правил № 0062/11200/15, разом із тим не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції стосовно правомірності оскаржуваної постанови про порушення митних правил, вважає його необґрунтованим та передчасним.

Відповідно до статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи положення вказаної норми колегія суддів не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції, що транзит не передбачає будь-якої цілі. Так, метою транзиту є переміщення між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів. При цьому, таке переміщення дозволено без будь-якого використання товарів. Також, транзит передбачає переміщення товару без сплати митних платежів, тобто з пільгою. Тобто, неправильним є і висновок суді апеляційної інстанції, що транзит не передбачає будь-яких пільг.

Так, статтею 284 Митного кодексу України передбачено, що за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V цього Кодексу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування вивізним митом - до товарів, поміщених у митні режими транзиту, тимчасового вивезення.

Зі змісту пункту 4 частини 1 статті 284 Митного кодексу України вбачається, що звільнення від оподаткування митом є по суті пільгою.

Статтею 95 Митного кодексу України (пункт 1 частини 1) передбачено, що встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 276 Митного кодексу України платниками мита є особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 292 Митного кодексу України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України (2755-17) , інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано.

Отже, строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту становить 10 діб, протягом якого діє пільга у вигляді умовного звільнення від сплати митних платежів.

Стаття 485 Митного кодексу України передбачає відповідальність, зокрема, за використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Пільги позивач мав у вигляді умовного звільнення від сплати митних платежів у зв'язку із переміщенням автомобіля у митному режимі транзиту.

Оскільки мета транзиту передбачає переміщення товару між двома органами доходів і зборів без будь-якого їх використання, судам у цій справі необхідно перевірити чи відповідає цій меті використання позивачем автомобіля.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Судами попередніх інстанцій не було враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково,

Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 липня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі № 320/5001/15-а скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.