Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий);

Мороз Л.Л.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_5, про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними та скасування ухвал, -

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_5, про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними та скасування ухвал.

Постановою Галицького районного суду міста Львова від 23 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року постанову Галицького районного суду міста Львова від 23 липня 2014 року скасовано та прийнято нове рішення.

Визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо нерозгляду заяв № 3-Ко-13439 від 25 травня 2013 року та № 3-К-14399 від 06 червня 2013 року та зобов'язано Львівську міську раду розглянути вищевказані заяви у встановленому законом порядку.

Провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_4 про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради № 2631 від 18 липня 2013 року про погодження громадянину ОСОБА_5 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради № 2765 від 24 жовтня 2013 року про затвердження громадянину ОСОБА_5 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність - закрито.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням апеляційного суду в частині закриття провадження у справі, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення апеляційного суду в частині закриття провадження скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі в частині оскаржуваних ухвал Львівської міської ради, якими погоджено ОСОБА_5 місце розташування земельної ділянки, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку у власність, апеляційний суд виходив з того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірна земельна ділянка передана у власність, а отже виникає спір про цивільне право.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Судами встановлено, що ухвалою Львівської міської ради від 18 липня 2013 року № 2631 погоджено громадянину ОСОБА_5 місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1

Ухвалою Львівської міської ради від 24 жовтня 2013 року № 2765 затверджено громадянину ОСОБА_5 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку по АДРЕСА_1

Вважаючи вищезазначені рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Положеннями статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин, розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Отже, після передачі у власність або оренду земельної ділянки на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, що вичерпує свою дію після реалізації його, як акта ненормативного характеру, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2014 року № 21-493а14, від 09 грудня 2014 року №21-308а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Постановлене у справі рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.