Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Стрелець Т.Г., Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі № 742/3587/16-а за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил, -

В листопаді 2016р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Житомирської митниці ДФС, в якому просив: визнати незаконною та скасувати постанову Житомирської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 0595/101000014/2016 від 08 листопада 2016 року, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн.; стягнути судові витрати.

Позивач вважає оскаржувану постанову необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки справу було розглянуто у його відсутності, чим позбавлено протиправно права на захист та можливість скористатися правом визначеним ст. 498 Митного кодексу України та надати докази, що підтверджують його правоту. Вважає, що відповідачем безпідставно не враховано, що транспортний засіб "Audi А4" р.н. НОМЕР_1 вийшов із ладу та знаходиться на станції технічного обслуговування, отже позивач в строк встановлений ст. 95 Митного кодексу України не мав змоги вивезти його за межі митної території України.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 28.07.2016 року через пункт пропуску "Виступовичі-Нова Рудня" Житомирської митниці ДФС ОСОБА_1 на митну територію України в митному режимі "транзит" ввезено транспортний засіб "Audi A4" р.н. НОМЕР_1. Даний автомобіль позивачем, за межі митної території України, в установлений законодавством десятиденний строк вивезено не було, як це передбачено ст. 95 Митного кодексу України.

Заступником начальника Житомирської митниці ДФС 08.11.2016 винесено постанову про порушення митних правил № 0595/101000014/2016, відповідно до якої громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій акцентували увагу на тому, що ОСОБА_1 допустив перевищення встановленого ст. 95 МК України строк доставки транспортного засобу комерційного призначення на десять діб, щ є підставою для накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 90 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України (4495-17) ), транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.57 ст. 4 МК України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі;

На підставі ч.2 ст. 181 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно п.60 ст. 4 МК України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно;

Згідно п.3 ч.1 ст. 93 МК України, - товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 470 МК України, перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 95 МК України встановлено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту; зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

За правилами ч. 2 ст. 95 МК України до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається:

1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу;

2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення);

3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Таким чином, у вищезазначених нормах МК України (4495-17) законодавцем чітко передбачені строки на в'їзд і виїзд транзитних транспортних засобів, а також відповідальність особи за їх порушення.

Відповідно до ст. 460 МК України вчинення порушення митних правил передбачених зокрема, статтею 470, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Відповідно до ст. 524 МК України справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням органу доходів і зборів, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.

Згідно із ст. 525 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. У разі розгляду справи про порушення митних правил у суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також відповідний орган доходів і зборів. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Судами встановлено, що позивач був повідомлений належним чином про розгляд справи про порушення митних правил, який було призначено на 03.11.2016 о 10:00 год.

Колегія суддів вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій стосовно необгрунтованості посилання ОСОБА_1, на порушення посадовими особами митного органу процедури притягнення його до адміністративної відповідальності, виходячи з наступного.

Позивач зазначає що, 31.10.2016 ним було скеровано на адресу Житомирської митниці ДФС повідомлення про те, що він бажає прийняти участь у розгляді справи про порушення митних правил та скористатись своїми правами, які визначені ст. 498 МК України.

Разом з тим, в матеріалах справи не міститься, а позивачем не надано належних та допустимих доказів, відповідно до ст. 70 КАС України, які б підтверджували повідомлення належним чином відповідача про наміри позивача прийняти участь у розгляді справи про порушення митних правил № 0595/101000014/2016.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилене посилання позивача на повідомлення ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи про порушення митних правил від 31.10.2016, яке міститься в матеріалах справи, оскільки воно не містить жодної відмітки про отримання митним органом.

З огляду на встановлені у справі обставини колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що відповідачем не порушено вимог закону щодо розгляду справи у відсутність позивача, оскільки позивачу були створені всі умови для реалізації ним свого права на особисту участь під час розгляду справи про порушення митних правил, але він його не використав.

Судами встановлено, що позивач, в порушення вимог ст. 95 МК України, більше ніж на десять діб перевищив строк доставки транспортного засобу, який згідно ст. 321 МК України, перебуває під митним контролем та митне оформленням якого не закінчене, про будь-які обставини, які цьому перешкодили, митницю не повідомив, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.3 ст. 470 МК України, внаслідок чого, останнього було законно притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою, яка винесена уповноваженою особою (ст. 522, 523 МК України), у встановлені строки, з дотриманням вимог територіальної підвідомчості (ст. 524 МК України) та відповідно до положень ст. 526 МК України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

В даному випадку, Житомирською митницею ДФС, як суб'єктом владних повноважень, законно та обґрунтовано винесено оскаржувану постанову відповідно до норм чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.