Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В., Єрьоміна А.В., Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 4 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі № 876/5552/16 (159/2146/16-а) за позовом ОСОБА_4 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії за віком у відповідності до статті 37-1 Закону України "Про державну службу", починаючи з 1 січня 2016 року виходячи з розрахунку 70% від суми місячної заробітної плати.

Посилалася на те, що отримує пенсію державного службовця в розмірі 70% від суми заробітної плати, 17.05.2016 року звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, проте їй було відмовлено з посиланням на зміни в законодавстві про державну службу. Вважає таку відмову протиправною, тому оскаржила її до суду.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 4 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про відмову в проведенні перерахунку пенсії у відповідності до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" в розмірі 70% від суми місячної заробітної плати, починаючи з 1 січня 2016 року. У решті в задоволенні позову відмовлено.

При цьому, суди виходили з того, що при перерахунку пенсії позивача необхідно застосовувати Закон України "Про державну службу" (3723-12) (в редакції, чинній на момент призначення пенсії) та здійснити перерахунок в розмірі 70% від суми заробітної плати державного службовця за останнім місцем роботи позивача.

У касаційній скарзі Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить рішення судів скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що чинним законодавством України скасовано право на перерахунок пенсій державним службовцям у зв'язку з підвищенням посадових окладів, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, отже відсутні жодні підстави для задоволення позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач є пенсіонером, з 09.09.2014 року одержує пенсію державного службовця у розмірі 70% від суми посадового окладу працюючого державного службовця.

17.05.2016 року звернулася до відповідача за перерахунком пенсії, до заяви додала довідку прокуратури Волинської області про складові заробітної плати.

Відповідач відмовив у такому перерахунку з посиланням на те, що норми статті 37-1 Закону України "Про державну службу" скасовані, а новий Закон України "Про державну службу" (3723-12) перерахунку пенсій не передбачає взагалі.

Виходячи з положень, передбачених частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п'ятою статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" передбачено, що визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб визначений в постанові Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (622-2016-п) .

Відповідно до пункту 4 вказаної постанови розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні.

Аналогічні положення закріплені постанові Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (865-2000-п) , яка була чинною на момент звернення позивача за перерахунком пенсії.

Згідно пункту 1 цієї постанови розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) , визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією за будь-які 60 календарних місяців роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60.

У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів виплати, одержані особою за період до зміни структури заробітної плати, включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до абзацу першого цього пункту без коригування згідно з пунктом 2 цієї постанови.

Аналізуючи наведені нормативно-правові акти колегія суддів приходить до висновку, що термін "обчислення" пенсії включає в себе як призначення пенсії та і її перерахунок, оскільки обчислення пенсії - це процес вирахування страхового стажу в роках, місяцях, днях. При цьому стаття 37 Закону України "Про державну службу" не містить різночитань з приводу призначення або обчислення пенсій, оскільки це два різні терміни.

Тобто, при перерахунку пенсій державних службовців, які вийшли на пенсію до 1 травня 2016 року, не може застосовуватися Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (889-19) , а застосовується стаття 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу", яка на сьогодні є чинною.

Тому, посилання відповідача на Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (889-19) не має під собою підстав, оскільки це стосується умов призначення пенсії державним службовцям, а не її перерахунку тим, хто набув на неї прав раніше.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що порядок обчислення, призначення та перерахунку пенсій містить під собою єдиний підхід, який наведений, зокрема, у Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року № 13-1 (z0895-14) ), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (z1566-05) .

Крім того, колегія суддів зазначає, що з прийняттям нового Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (889-19) змінилися істотні умови праці державних службовців, зокрема, були встановлені нові категорії посад державної служби, тому норми нового Закону не можуть розповсюджуватися на державних службовців, які набули стажу державної служби під час дії Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" (3723-12) .

Відповідно до пунктів 10, 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (889-19) державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області відхилити, а постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 4 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.