Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Мороз Л.Л., Єрьоміна А.В.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 13 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі №766/507/17 за позовом ОСОБА_1 до Херсонської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

В січні 2017 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Херсонської митниці ДФС, в якому просив: визнати незаконною та скасувати постанову про порушення митних правил № 0240/50800/16, винесену 29.12.2016 р. заступником начальника Херсонської митниці ДФС Козюберда В.В. згідно якої позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу - 8500 грн.

Позивач вважає оскаржувану постанову необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки справу було розглянуто у його відсутності, чим позбавлено протиправно права на захист. Вважає, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, а саме не отримав виклику вчасно, крім того в подальшому просив не розглядати справи у його відсутність, що не було зроблено відповідачем.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 13 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 14.10.2016 р. ОСОБА_1, ввіз через пункт пропуску "Виступовичі-Нова Рудня" Житомирської митниці ДФС у митному режимі "Транзит" на митну територію України транспортний засіб марки "BMW 320" р.н. НОМЕР_1, країна постійної реєстрації Литва VIN- НОМЕР_2 який згідно інформації, що міститься в базі АСМО "Інспектор" не вивезено за межі митної території України, у встановлений ст. 95 МК України строк, перевищивши його більше ніж на 10 діб. Зокрема, станом на 01.12.2016 року вказаний автомобіль з митної території України не вивозився.

Постановою заступника начальника Херсонської митниці ДФС Козюберда В.В. в справі про порушення митних правил № 0240/50800/16 від 29.12.2016 р позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на суму 8 500 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 допустив перевищення встановленого ст. 95 МК України строку доставки транспортного засобу комерційного призначення на десять діб, що є підставою для накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 90 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України (4495-17) ), транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 57 ст. 4 МК України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі;

На підставі ч.2 ст. 181 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно п. 60 ст. 4 МК України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Згідно п.3 ч.1 ст. 93 МК України, - товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 470 МК України, перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 95 МК України встановлено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту; зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

За правилами ч. 2 ст. 95 МК України до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається:

1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу;

2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення);

3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Таким чином, у вищезазначених нормах МК України (4495-17) законодавцем чітко передбачені строки на в'їзд і виїзд транзитних транспортних засобів, а також відповідальність особи за їх порушення.

Відповідно до ст. 460 МК України вчинення порушення митних правил передбачених зокрема, статтею 470, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 не надав митним органам підтверджуючих документів щодо факту аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що б виключало адміністративну відповідальність за ст. 470 МК України, як це передбачено ст. 460 МК України. Вищевказаний факт порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України, мав місце та не заперечується позивачем. В матеріалах справи відсутні докази перебування позивача на лікарняному та неможливості участі у розгляді справи про порушення митних правил.

Відповідно до ст. 524 МК України справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням органу доходів і зборів, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.

Згідно із ст. 525 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. У разі розгляду справи про порушення митних правил у суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також відповідний орган доходів і зборів. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Судами встановлено, що позивач був повідомлений належним чином про розгляд справи про порушення митних правил, на виклики від 01.11.16 № 3070/21-70-20 та від 15.11.16 № 3153/21-70-20 до Херсонської митниці ДФС не з явився.

З огляду на встановлені у справі обставини колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що відповідачем не порушено вимог закону щодо розгляду справи у відсутність позивача, оскільки позивачу були створені всі умови для реалізації ним свого права на особисту участь під час розгляду справи про порушення митних правил, але він його не використав.

Судами встановлено, що позивач, в порушення вимог ст. 95 МК України, більше ніж на десять діб перевищив строк доставки транспортного засобу, який згідно ст. 321 МК України, перебуває під митним контролем та митне оформленням якого не закінчене, про будь-які обставини, які цьому перешкодили, митницю не повідомив, чим скоїв правопорушення, передбачене ч.3 ст. 470 МК України, внаслідок чого, останнього було законно притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою, яка винесена уповноваженою особою (ст. 522, 523 МК України), у встановлені строки, з дотриманням вимог територіальної підвідомчості (ст. 524 МК України) та відповідно до положень ст. 526 МК України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку, Херсонською митницею ДФС, як суб'єктом владних повноважень, законно та обґрунтовано винесено оскаржувану постанову відповідно до норм чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 13 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.