Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини А0515

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року

у справі № 826/3156/16

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А0515

про визнання протиправними дій та рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини А0515, в якому просила:

- визнати неправомірними дії військової частини А0515 щодо проведення службового розслідування та видання акту службового розслідування за фактами правопорушень, вчинених позивачем, в порушення прядку визначеному Інструкцією, відповідно до наказу командира військової частини А0515 (з адміністративно - господарської діяльності) від 12.06.2015 року № 130;

- скасувати пункти 1 - 3 висновків службового розслідування від 14.08.2015 року № 222/264, як неправомірних;

- скасувати наказ командира військової частини А0515 від 17.08.2015 року № 107, як неправомірного.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково.

У касаційній скарзі військова частина А0515 не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з січня 1995 року ОСОБА_1 проходила військову службу у Збройних Силах України, з 2001 року до вересня 2015 року - у військовій частині А0515.

12 червня 2015 року командиром військової частини А0515 (з адміністративно - господарської діяльності) прийнято наказ № 130 "Про призначення службового розслідування за фактами правопорушень, вчинених полковником юстиції ОСОБА_1Б.".

Наказом командира військової частини А0515 від 16.07.2015 року № 155 продовжено строк службового розслідування за фактами правопорушень, вчинених позивачем до 13 серпня 2015 року.

За результатами проведеного службового розслідування складено акт від 14 серпня 2015 року № 222/264, згідно якого 22.05.2015 року позивач залишила клініку амбулаторної допомоги ГВМКЦ "ГВКГ" та 25.05.2015 року не прибула до клініки амбулаторної допомоги ГВМКЦ "ГВКГ" для продовження проходження ВЛК, у зв'язку з тим, що звернулась для лікування в цивільний заклад охорони здоров'я. Причиною такого вчинку стало те, що на її думку, їй не було надано відповідну допомогу у ГВМКЦ "ГВКГ". Крім того, службовим розслідуванням встановлено, що позивач не доповіла своєму безпосередньому начальнику в який цивільний заклад охорони здоров'я вона звернулась для лікування. Наведене, на думку відповідача свідчить про порушення позивачем вимог статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України відповідно до якої про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальнику.

Оскільки відповідно до наказу Міністра оборони України від 21.07.2015 року № 69Р позивач звільнена з військової служби у відставку за станом здоров'я та відповідно до наказу командира військової частини А0515 від 24 липня 2015 року № 162 ДСК виключена зі списків особового складу військової частини А0515, притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України не можливо.

В подальшому, наказом командира військової частини А0515 від 17.08.2015 року № 107 зобов'язано начальника резерву кадрового складу військової частини А0515 організувати заняття з підлеглим особовим складом щодо порядку направлення військовослужбовців на медичний огляд військово-лікарською комісією та його проходження, а також щодо доведення вимог статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Відповідно до п. 1. 2 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України № 82 від 15.03.2004 р. (z0385-04) (далі - Інструкція) службове розслідування проводиться у разі:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду;

невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини;

неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення;

порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки;

недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.

Згідно п. 1.3 Інструкції рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

За результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені пунктом 3 цієї Інструкції, обов'язково зазначаються:

посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

підстави службового розслідування;

час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття);

обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину;

заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення;

пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

інші заходи, які пропонується здійснити.

У разі, якщо службове розслідування проводилося органом Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, акт та матеріали службового розслідування передаються на розгляд відповідним командирам (начальникам) (п. 4.1. 4.2, 4.3, 4.4 Інструкції).

Пунктом 5.4 Інструкції передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10) . За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10) . У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Судом першої інстанції встановлено, що проведення службового розслідування та складання за його наслідками акту віднесено до компетенції відповідача.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у рішенні від 10 вересня 2013 року - 33770792, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАСУ, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта".

Аналізуючи викладене, вбачається, що проміжковий процедурний акт, на зразок акту службового розслідування, не може бути самостійним предметом оскарження, якщо позов щодо нього був заявлений до завершення відповідної адміністративної процедури, оскільки якщо суд візьметься за поновлення процедурних прав до завершення відповідної адміністративної процедури, то це варто розцінювати як втручання в компетенцію публічної адміністрації, а відтак як порушення принципу розподілу влади.

При цьому, судом досліджено, що дисциплінарних стягнень за наслідками проведення службового розслідування до позивача застосовано не було, тоді як акт службового розслідування містить в собі лише відомості про зміст та наслідки проведеного розслідування.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час складання оскаржуваних висновків та наказу від 17.08.2015 року № 107, позивач був виключений зі списків особового складу військової частини А0515 та звільнений з військової служби у відставку.

Крім того, як вбачається з оскаржуваного наказу від 17.08.2015 року № 107, останній жодним чином не стосується прав та обов'язків ОСОБА_1 та пов'язаний з проведенням занять у військовій частині А0515.

З огляду на вимоги статті 2 КАС України, належним способом захисту порушених прав у даних відносинах публічної служби є оскарження рішення, яким особу притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки дії відповідача не порушують прав позивача у межах спірних правовідносин.

Враховуючи приписи статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції рахує за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Військової частини А0515 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року залишити в силі.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .