Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Маринчак Н.Є., Цвіркуна Ю.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року

у справі № 820/8685/14

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (далі - позивач, АК "Харківобленерго") звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, Інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення від 6 травня 2014 року № 0000034100.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 6 травня 2014 року № 0000034100.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу АК "Харківобленерго" просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка АК "Харківобленерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період 2012 року - 2013 року по взаємовідносинам з ПП "Донком", за жовтень - листопад 2012 року; березень 2013 року, червень - серпень 2013 року, за результатами якої складено акт від 15 квітня 2014 року № 118/28-09-41-14/00131954, яким встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 1110542,40 грн.

Як свідчить акт перевірки, висновки відповідача про порушення наведених норм ґрунтуються на тому, що АК "Харківобленерго" здійснено операції з товаром " 8 комплектів обладнання радіорелейного зв'язку з кодом УКТ ЗЕД 8525209900", який не ввозився на митну територію України, через що податковий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту позивачем на загальну суму 1110542,40 грн. Також податковий орган входив з невідповідності змісту податкової накладної від 21 листопада 2012 року № 20 вимогам законодавства України, яка, на думку податкового органу, виписана на 4 комплекти обладнання радіорелейного зв'язку, а на інші 4 комплекти обладнання накладні до перевірки не надані.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 6 травня 2014 року №0000034100, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1665830,60 грн. (за основним платежем - 1110542,40 грн. та нараховано штрафні санкції - 555271,20 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні господарські операції позивача з його контрагентом є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У пункті 198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV (996-14) ) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між АК "Харківобленерго" (замовник) та ПП "Донком" (підрядник) укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти від 6 грудня 2011 року № 5/06/12, згідно якого підрядник зобов'язаний власними і залученими силами зі своїх матеріалів та матеріалів замовника виконати для останнього роботи з "Реконструкції ВРУ 110 кВ ПС 110/35/10 кВ "Красноград" (інв. № 00565947/01) з будівництвом двох комірок ПЛ 110 кВ для зовнішнього електропостачання проектуємих тягових підстанцій дільниці "Полтава - Красноград - Лозова" Південної залізниці". У разі придбання обладнання підрядником за рахунок авансу, оформлення операцій здійснюється згідно з листом Держбуду України № 7/7-284 від 10 квітня 2001 року (v-284241-01) .

Згідно з пунктом 4.1 договору, замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 50 % від вартості робіт, на придбання (постачання) необхідних для виконання робіт матеріалів, обладнання, виробів.

Відповідно до пункту 4.3 договору, оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання кожного проміжного акту (форма КБ-2А=В) з частковим зарахуванням авансу по кожному акту в розмірі 50 % від вартості виконаних робіт. Оплата за отримане обладнання здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання відповідних документів з частковим зарахуванням авансу в розмірі 50%.

Факт реальності виконання робіт, придбаних ТМЦ та їх сплати, отримання робіт та ТМЦ підтверджується наданими первинними документами, а саме: договірними цінами, розрахунками прямих витрат та загальновиробничих витрат, календарним планом виконаних робіт, платіжними дорученнями, актом прийому-передачі обладнання для монтажу, актом передачі основних засобів, актом приймання будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, видатковою та податковими накладними, прибутковим ордером на оприбуткування обладнання від 21 листопада 2012 року № 4-2735/ц, журналом реєстрації доручень, декларацією про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією ДАБК у Харківській області від 27 грудня 2012 року № ХК 14312520159, сертифікатом відповідності серії ДІ № UA1.030.0070525-12 з додатками.

Як встановлено судами, придбані товарно-матеріальні цінності були використані для монтажу на виконання робіт за договором підряду з ПП "Донком".

Крім того, факт реальності виконання робіт та придбання товарно-матеріальних цінностей також підтверджується висновком експертного дослідження 16 грудня 2013 року № 12/39, складеного працівниками НДЕКЦ ГУ МВС України в Харківській області, згідно якого на підставі натурного та документального дослідження будівельних робіт, виконаних ПП "Донком" для АК "Харківобленерго", не виявлено робіт, що фактично не виконувались, або факт виконання яких встановити не уявляється можливим. Об'єми робіт прийняті як такі, що відповідають наведеним в акті виконаних робіт. Роботи щодо установки та дослідження обладнання виконані у повній відповідності до прибуткової накладної. Також у висновку зазначено, що ПП "Донком" має всі необхідні і достатні умови і можливості для виконання робіт по договору від 6 грудня 2011 року № 5/06/12. Виконання робіт по зазначеному договору в частині придбання і монтажу засобів зв'язку документально підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та наданим на дослідження актом виконаних робіт на загальну суму 8214408,72 грн.

Наведені вище обставин свідчать про реальність здійснених позивачем за період, що перевірявся, господарських операцій.

Щодо невідповідності змісту податкової накладної від 21 листопада 2012 року № 20 (комплекти обладнання радіорелейного зв'язку (далі РРЛЗ) мають не існуючий код УКТ ЗЕД 8525209900) вимогам законодавства України, слід зазначити наступне.

Згідно з підпунктом "е" пункту 201.1 статті 201 зазначеного Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Як встановлено судами, у податковій накладній від 21 листопада 2012 року № 20 у графі "Код товару згідно з УКТ ЗЕД" по комплектам обладнання РРЛЗ були вказані цифри (8525209900). Зазначені цифри відтворювали код УКТ ЗЕД згідно Закону України "Про Митний тариф України" від 5 квітня 2001 року (2371-14) № 2371 в редакції, що діяла до 1 січня 2011 року. Однак, станом на дату складання зазначеної податкової накладної, набули чинності і діяли зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Митний тариф України" від 21 грудня 2010 року № 2829-VI (2829-17) , згідно яких код УКТ ЗЕД 8525209900 перестав існувати.

У зв'язку з цим, позивач на виконання пункту 201.10 Податкового кодексу України (2755-17) та п. 7 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 1 листопада 2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 (z1333-11) , разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2012 року, яка зареєстрована відповідачем 19 грудня 2012 року за № 9079978620, подав заяву із скаргою на податкову накладну ПП "Донком" від 21 листопада 2012 року № 20 - додаток № 8 до податкової декларації.

Зазначена скарга прийнята відповідачем без зауважень.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Відповідна норма міститься і в пункті 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01 листопада 2011 року, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 (z1333-11) .

Отже, позивачем належним чином вчинено дії, передбачені пунктом 201.10 Податкового кодексу України (2755-17) , а тому у підприємства були підстави для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Також відповідачем в акті перевірки зазначено, що податкова накладна від 21 листопада 2012 року № 20 виписана на 4 комплекти обладнання радіорелейного зв'язку, а на інші 4 комплекти обладнання накладні до перевірки не надані.

Проте, як вбачається з пункту 4.1 договору підряду від 06 грудня 2012 року № 5/06/12, придбання обладнання було віднесено до обов'язків підрядника (ПП "Донком") та мало відбуватись за рахунок сум авансів, сплачених позивачем. Факт сплати авансових платежів відповідачем не спростовано.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що загальна сума податкових накладних від 20 грудня 2011 року № 11, від 05 січня 2012 року № 2, від 06 січня 2012 року № 5, від 10 січня 2012 року № 8, від 11 січня 2012 року № 11, від 07 лютого 2012 року № 4, від 23 лютого 2012 року № 14, від 01 березня 2012 року № 2, від 21 березня 2012 року № 15 відповідає загальній сумі авансових платежів, перерахованих позивачем контрагенту.

В податкових накладних від 20 грудня 2011 року № 11, від 05 січня 2012 року № 2, від 06 січня 2012 року № 5, від 10 січня 2012 року № 8, від 11 січня 2012 року № 11, від 07 лютого 2012 року № 4, від 23 лютого 2012 року № 14, від 01 березня 2012 року № 2, від 21 березня 2012 року № 15, виданих на суму авансів, у графах "номенклатура товарів /послуг продавця" зазначено "Реконструкція ВРУ 110 кВ ПС 110/35/10 кВ "Красноград" з будівництвом двох комірок ПЛ 110 кВ для зовнішнього електропостачання тягових підстанцій дільниці "Полтава - Красноград - Лозова" Південної залізниці згідно договору", що проектуються. У графах "кількість" проставлено "1 послуга".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що складені на суми авансів податкові накладні містять в собі, в тому числі, частину вартості 8 комплектів обладнання, яка має бути врахована при визначенні загальних податкових зобов'язань, а тому податкова накладна від 21 листопада 2012 року № 20 виписана по факту постачання 8 комплектів обладнання, складена на суму податкових зобов'язань, з урахуванням тих сум, які були включені до попередньо наданих податкових накладних.

Крім того, виходячи з Робочого проекту та підсумкової відомості ресурсів, яка є складовою частиною договірної ціни, умовами договору передбачено встановлення на відповідних об'єктах позивача 8 комплектів обладнання радіорелейного зв'язку. Робочим проектом встановлено склад одного комплекту та склад двох комплектів, визначено завод-виготовлювач обладнання - "NEC Corporation".

На виконання проекту, відповідно до видаткової накладної від 21 листопада 2012 року № РН-0000118, ПП "Донком" були поставлені саме 8 комплектів обладнання.

На підтвердження отримання та встановлення позивачем на своїх об'єктах саме 8 комплектів обладнання позивачем надано: Робочий проект "Впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на дільниці Гребінка-Полтава-Красноград-Харків-Лозова. Модернізація колії на дільниці Гребінка-Полтава, електрифікація дільниці Полтава-Красноград-Лозова, колійний розвиток на дільниці Полтава-Красноград. Реконструкція ОРУ-110 кВ ПС-110/35/10 кВ "Красноград" (інв.. №№ 00565947/01) з будівництвом двох комірок ПЛ-110 кВ для зовнішнього електропостачання тягових підстанцій, що проектуються, дільниці Полтава-Красноград-Лозова Південної залізниці", яким передбачено встановлення саме 8 комплектів радіорелейного обладнання в різній комплектації, сертифікат відповідності серії ДІ № UA1.030.0070525-12, з додатками, який видано виробнику продукції "NEC Corporation", лист позивача № 01-12/3219 від 7 квітня 2014 року до заступника начальника СДПІ ОВП у м.Харкові, наданий позивачем під час проведення перевірки щодо кількості та складу придбаного обладнання, зміст якого відповідає наданими у судовому засіданні поясненням представників позивача

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що господарські операції між позивачем та контрагентом здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.