Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:

Штульман І.В. (доповідач),

суддів:

Загороднього А.Ф.,

Мойсюка М.І., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження

справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Лозівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_5, - представника позивача ОСОБА_4, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, -

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, просив: скасувати накази начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 27 вересня 2011 року № 1274, № 210 о/с в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ; поновити його на посаді старшого оперуповноваженого сектору БНОН Лозівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та виплатити йому грошове утримання за час вимушеного прогулу з 27 вересня 2011 року по 18 серпня 2014 року з розрахунку 66,47 гривень за кожен день, всього в сумі 70192,32 гривень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, позов задоволено частково. Скасовано накази начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 27 вересня 2011 року № 1274, № 210 о/с в частині притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області поновити ОСОБА_4 на посаді старшого оперуповноваженого сектору БНОН Лозівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області були оскаржені у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2015 року касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року - без змін.

Зазначені рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог щодо виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області не оскаржувалися і в цій частині у касаційному порядку не переглядалися.

ОСОБА_5, - представник позивача ОСОБА_4, не погоджуючись із постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, звернувся із касаційною скаргою, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог щодо виплати грошового утримання за час вимушеного прогулу і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.

Ураховуючи приписи частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у межах касаційної скарги в частині відмови ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог щодо виплати грошового утримання за час вимушеного прогулу.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На час виникнення спірних правовідносин порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначався Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (565-12) (далі - Закон № 565-ХІІ (565-12) ), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (далі - Положення № 114).

Як зазначалося у статті 4 Закону № 565-ХІІ (у редакції Закону України від 19 червня 1992 року № 2484-XII (2484-12) ) правовою основою діяльності міліції є: Конституція України (254к/96-ВР) , цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Згідно пункту 10 Положення № 114 (114-91-п) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ

і цим Положенням.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 (z0205-08) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (z0205-08) .

За приписами пункту 3.5.4 вказаної Інструкції особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, відповідно до яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня арешту.

У разі якщо до осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, відсторонених від посад, яких утримували під вартою, обрано інший запобіжний захід, а не утримання під вартою, з дня прибуття до органу (підрозділу) внутрішніх справ і до дня отримання повідомлення суду про набрання вироком законної сили про засудження особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до позбавлення волі грошове забезпечення виплачується в порядку, передбаченому підпунктом 3.5.3 пункту 3.5 цього розділу.

Наведена норма регулює порядок виплати грошового забезпечення працівникам органів внутрішніх справ під час їх перебування під вартою.

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і з дня звільнення з органів внутрішніх справ по день розгляду справи в суді першої інстанції він перебував у слідчому ізоляторі, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновку, і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Безспірним є той факт, що позивач на час розгляду справи перебував під вартою у зв'язку із обранням запобіжного заходу в кримінальному провадженні, тому суди попередніх інстанцій правомірно застосували до правовідносин щодо виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу положення, викладені в пункті 3.5.4 вказаної Інструкції. У разі визнання незаконним тримання під вартою кошти будуть стягуватися за правилами цивільного судочинства, зокрема статті 1176 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_5, - представника позивача ОСОБА_4, - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.