Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,

при секретарі: Ловецкій Т.,

за участю представника відповідача - Дераховської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кам?янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі про перерахунок пенсії, -

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративни позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2015 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області в частині відмови в проведенні державному службовцю ОСОБА_2 перерахунку раніше призначеної пенсії з 01.06.2014 року згідно постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 11.07.2014 року.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області провести перерахунок та виплату призначеної пенсії державному службовцю ОСОБА_2 згідно постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 11.07.2014 року у розмірі 86% від суми заробітної плати з 01.06.2014 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 року постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.02.2015 року скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 просив скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 30.08.2011 року позивачу призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" (889-19) , розмір якої становив 86% від суми заробітної плати, з якої ним були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до розпорядження № 176927 від 07.09.2011 року.

Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.07.2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.08.2014 року, дії управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, щодо відмови включити суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки в заробітну плату для призначення пенсії позивачу, відповідно до Закону України "Про державну службу" (889-19) , - визнано неправомірними.

Зобов'язано відповідача здійснити нарахування позивачу пенсії з 01.06.2014 року, включивши до сум заробітної плати, з якої нараховується пенсія, суми індексації заробітної плати - 7541,40 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки - 7955,48 грн.

04.09.2014 року позивач отримав відмову Управління пенсійного Фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі у перерахунку пенсії із посиланням на Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (1166-18) яким внесено зміни до ст. 37 Закону України "Про державну службу". Так, починаючи з 01.05.2014 року пенсія державним службовцям призначається та перераховується у розмірі 70 % суми їх заробітної плати. Враховуючи, що розмір пенсії позивача після перерахунку зменшиться, такий перерахунок є недоцільним.

Не погоджуючись з вказаною відмовою пенсійного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, дії відповідача щодо відмови в проведенні ОСОБА_2 перерахунку раніше призначеної пенсії з 01.06.2014 року згідно постанови Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 11.07.2014 року є неправомірними.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не вірно обраний спосіб захисту порушеного права. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що у випадку, якщо особа вважає, що протиправними діями боржника або державного виконавця при виконанні рішення суду порушуються її права, остання має право захищати свої права в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема в порядку статті 181 КАС України.

Погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції щодо відмови у позові, колегія суддів вказує на необґрунтованість висновків цього суду стосовно зазначення підстав для такої відмови та вважає необхідним зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення позивача до суду з вказаним позовом було невиконання відповідачем рішення суду, у зв'язку з чим його права порушуються.

Водночас, звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач порушив питання які стосуються здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, порядок розгляду якого визначено статтею 267 КАС України.

Відповідно до частин 9 і 10 статті 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання постановою законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачам і третім особам не раніше семи робочих днів до дня подання заяви до суду.

Заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дня її підписання. У разі якщо заява подається представником, у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі. Одночасно із заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.

У разі відповідності заяви вказаним вище вимогам вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу.

Аналіз положень статті 267 КАС України та статті 2 цього Кодексу свідчить, що позов, який направлений на контроль за виконанням судових рішень, виключає одночасний розгляд спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень з інших підстав, що не пов'язані з належним виконання судового рішення.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачем до суду подано саме адміністративний позов до Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі про визнання протиправними дій останнього щодо виконання рішення суду та зобов'язання вчинити дії на виконання такого.

Водночас, згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частин 2 і 3 статті 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до положень статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Здійснивши аналіз зазначених норм права, колегія суддів вважає, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку що суб'єкта владних повноважень не можна зобов'язати виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення.

Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є подання заяви в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, а не звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, проте з мотивів, викладених вище.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.