Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач),

Мойсюка М.І.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в Городищенському районі Черкаської області про перерахунок пенсії,

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дій УПФУ в Городищенському районі Черкаської області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки Прокуратури Черкаської області від 05 липня 2016 року № 18/167вих-16 відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 11 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправними дії УПФУ в Городищенському районі Черкаської області щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 згідно із статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12 липня 2001 року (2663-14) на підставі Прокуратури Черкаської області від 05 липня 2016 року № 18/167вих-16 у розмірі 80 % від суми заробітку, починаючи з 01 липня 2016 року.

У касаційній скарзі УПФУ в Городищенському районі Черкаської області порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

В запереченнях на скаргу ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні її вимог, оскільки вважає, що норми матеріального та процесуального права застосовані правильно.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в УПФУ в Городищенському районі Черкаської області та отримує з 12 червня 2013 року пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1789-ХІІ (1789-12) ) у розмірі 80 % від заробітної плати за відповідною посадою. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) затверджено, зокрема, нові схеми посадових окладів працівників прокуратури. Так, з 01 грудня 2015 року відбулося підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

11 липня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до УПФУ в Городищенському районі Черкаської області із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 (1013-2015-п) року та довідки Прокуратури Черкаської області від 05 липня 2016 року № 18/167вих-16.

Листом від 13 липня 2016 року за № 2514/03 відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії, оскільки відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (213-19) з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) і призначені раніше пенсії не перераховуються. Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

15 липня 2015 року набув чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (1697-18) (далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ).

Відповідно до розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону № 1697-VII (1697-18) визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) , крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини 5 статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (15 червня 2016 року) частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Згідно із частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що вказані зміни законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований статтею 50-1 Закону "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ при призначені пенсії, а лише покладають визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України.

Поряд з цим, на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було.

На час виникнення спірних правовідносин діючим законодавством України не було визначено умов і підстав перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) .

Відсутність на час звернення позивача до відповідача затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, не свідчить про неправомірність дій відповідача.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом рішення "Великода проти України" від 03 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення УПФУ в Городищенському районі Черкаської області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_4 перерахунку призначеної пенсії відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ на підставі довідки Прокуратури Черкаської області від 05 липня 2016 року № 18/167вих-16 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

За наведених обставин, апеляційний суд помилково вважав, що існують всі правові підстави для перерахунку позивачу пенсії відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, а тому безпідставно скасував рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції має скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року скасувати, а постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 11 жовтня 2016 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.