Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання дій неправомірними, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Коломийського міськрайонного суду від 22 січня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2010 року,

У вересні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі – ПАТ "КБ "ПриватБанк") про визнання неправомірним підвищення процентної ставки. Позивачка зазначала, що 10 вересня 2008 року уклала з закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк", перетвореним в подальшому на ПАТ "КБ "ПриватБанк", кредитний договір, за яким одержала в кредит 237 467 грн. 06 коп. під 20,04 % річних, у тому числі 1,67 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом, на строк до 10 вересня 2018 року. 15 січня 2009 року вона отримала лист від ПАТ "КБ "ПриватБанк" від 25 грудня 2008 року, в якому повідомлялося, що банк в односторонньому порядку встановив нову процентну ставку у розмірі 24,96 %, а з 1 лютого 2009 року почав проводити розрахунки за нововстановленою процентною ставкою. Вважаючи таку зміну процентної ставки в односторонньому порядку неправомірною та такою, що протирічить Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (661-17) , яким ЦК України (435-15) було доповнено ст. 1056-1, відповідно приписів якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, позивачка просила визнати неправомірними зміни до укладеного нею з відповідачем кредитного договору щодо збільшення процентної ставки.

рішенням Коломийського міськрайонного суду від 22 січня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2010 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ПАТ "КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про визнання недійсними змін до кредитного договору щодо одностороннього збільшення процентної ставки суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що дії банку суперечать вимогам ст. 1056-1 ЦК України та ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12 грудня 2008 року (661-17) , яким ЦК України (435-15) було доповнено ст. 1056-1, набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Згідно з п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808 (z0541-07) , банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Однією з таких підстав є підвищення облікової ставки Національного банку України та нестабільність курсової політики.

Судом установлено, що 25 грудня 2008 року банком було прийняте рішення про підвищення з 1 лютого 2009 року процентної ставки за укладеним з ОСОБА_6 10 вересня 2008 року кредитним договором, про що в той же день їй було надіслано повідомлення.

Отже, банком рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором було прийнято до набрання чинності законом, відповідно до якого умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Суд на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, належної оцінки їм не дав та ухвалив помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, ст. 1054 ЦК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

рішення Коломийського міськрайонного суду від 22 січня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2010 року скасувати.

У позові ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання неправомірним підвищення процентної ставки відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.