Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І.,

Жайворонок Т.Є., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі – АКБ СР "Укрсоцбанк") про визнання дій банку щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором неправомірними та визнання недійсними пунктів 2.6, 2.6.1 кредитного договору за касаційною скаргою АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 8 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 2 лютого 2010 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 11 березня 2008 року уклав з АКБ СР "Укрсоцбанк" договір кредиту, за яким отримав кредит у розмірі 45 тис. грн. на купівлю автотранспортних засобів на строк до 10 березня 2015 року зі сплатою 14 % річних. Листом від 16 лютого 2009 року АКБ СР "Укрсоцбанк" повідомив його, що з 1 листопада 2008 року процентна ставка за кредитом підвищена до 21 %.

Позивач просив визнати такі дії АКБ СР "Укрсоцбанк" неправомірними, вважаючи, що підвищення процентної ставки за кредитом у односторонньому порядку є незаконним, порушує положення ст. 1056-1 ЦК України та в повідомленні банку відсутні конкретні причини зміни цієї ставки й не наведено істотності обставин, які вплинули на необхідність зміни умов договору та підвищення процентної ставки, а також визнати пункти кредитного договору, які передбачають таке право банку, недійсними.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 8 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 2 лютого 2010 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково: визнано неправомірними дії АКБ СР "Укрсоцбанк" щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором між сторонами, зобов’язано АКБ СР "Укрсоцбанк" відновити процентну ставку в розмірі 14 % річних, розподілено судові витрати; в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі АКБ СР "Укрсоцбанк" просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що АКБ СР "Укрсоцбанк", підвищуючи процентну ставку за кредитом, не навів достатньо обґрунтованих істотних підстав, не залежних від волі сторін договору, і розрахунку нової реальної вартості кредиту, та не надав додаткової угоди, що передбачено договором, обмежившись лише формальними міркуваннями. Крім того, суд указав, що з 9 січня 2009 року набрала чинності ст. 1056-1 ЦК України, яка забороняє збільшувати розмір процентів в односторонньому порядку, а повідомлення позивачу надіслано 16 лютого 2009 року.

Такі висновки судів відповідають обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Зокрема, дії кредитора щодо підвищення процентної ставки підлягають оцінці в кожному конкретному випадку в контексті положення ст. 652 ЦК України й Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07) , згідно з якими банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку та банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом в зв’язку з волевиявленням однієї зі сторін. Тобто зміна процентної ставки можлива лише в разі істотної зміни обставин, проте не кожна обставина, передбачена договором, може вважатися такою, оскільки сама по собі істотність передбачає зміну обставин настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Правильно встановивши фактичні обставини справи, давши наданим сторонами доказам правову оцінку згідно зі ст. ст. 58, 59, 212 ЦПК України, суди правильно дійшли висновку, що АКБ СР "Укрсоцбанк" не довів істотність передумов для одностороннього підвищення процентної ставки за кредитом, його лист містить лише повідомлення про підвищення процентної ставки без будь-якого обґрунтування (а.с. 10, 28). Крім того, суд установив, що в порушення вимог ст. 10 ЦПК України банк не довів тих обставин, на які він посилався, заперечуючи проти позову щодо права на одностороннє підвищення процентної ставки, оскільки матеріали справи підтверджують, що банк надіслав у порядку, визначеному п. 7.2 договору кредиту, повідомлення про підвищення процентної ставки за кредитом лише 16 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності ст. 1056-1 ЦК України, яка забороняє збільшувати розмір процентів в односторонньому порядку, а згідно з пп. 2.6.2, 7.1 договору всі зміни до цього договору вчиняються в письмовій формі з укладенням додаткової угоди.

Посилання касаційної скарги на те, що позивач учинив дії на пропозицію АКБ СР "Укрсоцбанк" про підвищення процентної ставки за кредитом, а тому це є прийняттям пропозиції (ст. 642 ЦК України), безпідставні, оскільки банком не наведено, які саме дії, а не бездіяльність, учинив ОСОБА_3 про прийняття такої пропозиції. Неповернення всієї суми кредиту у зв’язку з підвищенням процентної ставки за кредитом й не погоджуючись з цим, не є учиненням дій щодо погодження з пропозицією, при тому, що позивач неодноразово надсилав претензії банку, а після їх відхилення – звернувся до суду з позовними вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 8 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 2 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.