Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки,

У вересні 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати недійсними: довіреність, видану нею 18 вересня 2004 року ОСОБА_7 на продаж і обмін земельної ділянки та укладений 13 грудня 2004 року від її імені між відповідачем і ОСОБА_8 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,9149 га; витребувати спірну земельну ділянку від ОСОБА_8 В обґрунтування позову зазначала, що їй на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) належала земельна ділянка площею 3,07 в умовних кадастрових гектарах із земель, переданих у колективну власність колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Рубежівська" (далі - КСП Агрофірма "Рубежівська"), що складається з трьох видів сільськогосподарських угідь: ріллі, пойми та багаторічних насаджень.

18 вересня 2004 року вона видала ОСОБА_7 довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_9, якою уповноважила останнього приватизувати належну їй земельну ділянку, виділити її в натурі, отримати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку та продати чи обміняти її.

13 жовтня 2004 року ОСОБА_7 отримав на її ім’я державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,9149 га, в якому цільове призначення земельної ділянки – ведення особистого селянського господарства.

13 грудня 2004 року між ОСОБА_7, який діяв від її імені та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки

16 серпня 2005 року ОСОБА_6 скасувала довіреність, видану на ім’я ОСОБА_7

Посилаючись на те, що вона не уповноважувала ОСОБА_7 на зміну цільового призначення земельної ділянки, а також на те, що на день видачі довіреності та укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки діяв установлений п 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) мораторій на продаж та інші способи відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, ОСОБА_6 просила на підставі ст. 1003 ЦК України визнати недійсною довіреність у частині надання відповідачу повноважень на відчуження земельної ділянки та відповідно на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України визнати недійсним укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, а також витребувати земельну ділянку від ОСОБА_8

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 лютого 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2008 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 лютого 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням норм матеріального й процесуального права та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвально з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Установлено, що ОСОБА_6, отримавши згідно з сертифікатом серії РН № 367448 право на земельну частку (пай), яка перебувала в колективній власності КСП Агрофірма "Рубежівська", 18 вересня 2004 року видала ОСОБА_7 довіреність, посвідчену нотаріально, та уповноважила останнього бути її представником у всіх установах і організаціях, у тому числі в органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, земельному відділі та інших установах незалежно від форм власності, з питань приватизації земельної ділянки, виділення її в натурі на місцевості, отримання на її ім’я державного акта на право власності на земельну ділянку, після чого продати або обміняти її за ціною та на умовах йому відомих.

Із цією метою позивачка надала йому всі необхідні для цього повноваження, а також право підписувати договір купівлі-продажу земельної ділянки тощо.

На підставі довіреності та в межах наданих ОСОБА_6 повноважень ОСОБА_7 подавав від її імені заяви до компетентних у вирішенні земельних питань органів і 13 жовтня 2004 року на підставі розпорядження Києво- Святошинської районної державної адміністрації від 23 вересня 2004 року № 375 отримав на ім’я позивачки державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,9149 га на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

13 грудня 2004 року ОСОБА_7, діючи відповідно до наданих йому довіреністю повноважень та поставлених ОСОБА_6 цілей - продати земельну ділянку, продав спірну земельну ділянку від її імені за договором купівлі-продажу ОСОБА_8 Цей договір посвідчено нотаріально.

Тому, відмовляючи в позові, суди обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_6 надала ОСОБА_7 весь комплекс повноважень, необхідних для здійснення дій з відведення на місцевості земельної частки (паю) із земель КСП площею 3,07 га, зміни її цільового призначення, одержання державного акта та укладення договору купівлі-продажу.

Такі висновки судів ґрунтуються на зібраних доказах, зокрема підтверджуються тим, що позивачка не оспорює дій, вчинених ОСОБА_7, та наданих йому повноважень у вказаній довіреності щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), зміни її призначення та дій, спрямованих на одержання державного акта.

Судами перевірені й доводи позивачки про те, що вона не уповноважувала відповідача на зміну цільового призначення земельної ділянки, що він діяв із перевищенням повноважень.

Зокрема, з тексту довіреності, виданої відповідачу, убачається, що кінцевою метою було відчуження земельної ділянки на умовах продажу чи обміну. Тому дії ОСОБА_7 з отримання державного акта на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства - відповідали змісту довіреності та нормам чинного земельного законодавства, оскільки кінцевою метою було відчуження земельної ділянки, а здійснити продаж її з іншим цільовим призначенням було б неможливо.

Також не ґрунтуються на доказах і суперечать законодавству доводи ОСОБА_6 про те, що спірний договір купівлі-продажу та видана нею довіреність підлягають визнанню недійсними, оскільки вчинені з порушенням п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , відповідно до якого громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України – власники земельних часток (паїв), не вправі до 1 січня 2005 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

Як правильно встановлено судами, ОСОБА_6 згідно з виданим державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 018348 на праві власності належала земельна ділянка площею 1,9149 га, що розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та її цільовим призначенням визначено ведення особистого селянського господарства. Рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким їй надано у власність зазначену земельну ділянку й змінено її цільове призначення та визначено як ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_6 не оскаржувала.

Суди правильно виходили з того, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка належала ОСОБА_6, заборони на продаж земельної ділянки із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства - не встановлено, тому відповідно відсутні й підстави для задоволення її вимог.

Крім того, скасування ОСОБА_6 виданої довіреності також не може бути підставою для визнання договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки недійсним, оскільки довіреність була скасована через вісім місяців після укладення спірного договору.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а касаційний суд згідно зі ст. 335 ЦПК України перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права та лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам матеріального й процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням судового рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.