Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Одеська міська рада, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа – Одеське міське комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомого майна", про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приміщенням і за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_1, про визнання договору недійсним,

У червні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Зазначав, що 1 жовтня 2006 року ОСОБА_2. провів відчуження належного йому на праві приватної власності нежилого приміщення на його користь за договором купівлі-продажу, який було укладено в простій письмовій формі.

Посилаючись на те, що умови вказаного договору купівлі-продажу на момент підписання було виконано сторонами, просив визнати зазначений договір купівлі-продажу дійсним і визнати за ним право власності на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

У січні 2008 року ОСОБА_3. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2. про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності.

Зазначала, що ОСОБА_2. на праві власності на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 3 лютого 2003 року належало нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

1 квітня 2005 року між нею та ОСОБА_2 у простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу вказаного нежилого приміщення, відповідно до п. 1.7 якого сторони домовились після вирішення питання про підготування документів, необхідних для посвідчення угоди, у строк до 1 жовтня 2005 року посвідчити договір у нотаріальному порядку.

Посилаючись на те, що між нею та відповідачем було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, зазначений договір було виконано сторонами, однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, просила визнати дійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення, укладений 1 квітня 2005 року між нею та ОСОБА_2 у простій письмовій формі; визнати за нею право власності на вказане нежиле приміщення; зобов`язати Одеське міське комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомого майна" зареєструвати за нею право власності на нежиле приміщення.

У березні 2008 року ОСОБА_3. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2. про усунення перешкод у користуванні власністю.

Зазначала, що 1 квітня 2005 року між нею та ОСОБА_2 у простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

За рахунок її коштів указане нежиле приміщення було приведено до належного стану.

Посилаючись на те, що з грудня 2007 року ОСОБА_1. чинить їй перешкоди в користуванні нежилим приміщенням, просила зобов`язати ОСОБА_1. усунути перешкоди в користуванні нежилим приміщенням.

У квітні 2008 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3. про визнання договору недійсним.

Зазначав, що йому на праві приватної на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 3 лютого 2003 року належало нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

У квітні 2003 року між ним і чоловіком ОСОБА_3., ОСОБА_4., було досягнуто домовленості щодо майбутнього продажу вказаного нежилого приміщення та на прохання ОСОБА_3. укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення в простій письмовій формі.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4. та ОСОБА_3. не сплатили йому вартості нежилого приміщення, нотаріально посвідчений договір між ними не укладався, просив визнати договір купівлі-продажу нежилого приміщення, укладений 1 квітня 2004 року в простій письмовій формі між ним і ОСОБА_3., недійсним.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2008 року зазначені позовні вимоги було об`єднано в одне провадження.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 7 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 березня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений 1 жовтня 2006 року в простій письмовій формі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Визнано за ОСОБА_1. право власності на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 257 кв. м, а саме: 1 – кабінет 22,8 кв. м, 2 – санвузол 3,1 кв. м, 3 – приймальня 12,8 кв. м, 4 – масажний кабінет 10,3 кв. м, 5 – масажний кабінет 8,1 кв. м, 6 – туалет 1,1 кв. м, 7 – умивальня 1,2 кв. м, 8 – туалет 0,8 кв. м, 9 – вмивальня 0,8 кв. м, 10 – коридор 1,0 кв. м, 11 – кімната відпочинку 5,8 кв. м, 12 – сауна 6,5 кв. м, 13 - електрощитова 2,5 кв. м, 14 – кабінет 34,3 кв. м, 15 – кабінет 18, 3 кв. м; приміщення другого поверху площею 127, 3 кв. м, а саме: 16 – кабінет 8,9 кв. м, 17 – кабінет 10,0 кв. м, 18 – кабінет 19,2 кв. м, 19 – кабінет 21,4 кв. м, 20 – кабінет 13,1 кв. м, 21 – кабінет 26,1 кв. м, 22 – коридор 2,0 кв. м, 23 – кабінет 8,7 кв. м, 24 – кабінет 9,2 кв. м, 25 – кабінет 9,0 кв. м. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. до ОСОБА_3. про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3. до ОСОБА_2. про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, визнання права власності, усунення перешкод у користуванні приміщенням відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що 1 жовтня 2006 року між ОСОБА_1. і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, на виконання умов якого ОСОБА_1. передав ОСОБА_2. грошові кошти в сумі 16 тис. грн., однак на порушення умов зазначеного договору ОСОБА_2. ухиляється від його нотаріального посвідчення, а тому такий договір слід визнати дійсним з підстав, передбачених ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до чч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно з роз’ясненнями, викладеними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.

Суд першої інстанції в порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не врахував, що договір купівлі-продажу нежилого приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, укладений 1 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1., підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, а оскільки такі вимоги сторонами договору дотримані не були, зазначений договір є неукладеним і не створює прав та обов’язків для сторін.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув; у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1. про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, визнання права власності підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Разом з тим відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Установивши, що договір купівлі-продажу нежилого приміщення, укладений 1 квітня 2005 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_2, не відповідає зазначеним вимогам закону щодо форми правочину, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3. про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, визнання права власності, усунення перешкод у користуванні приміщенням та позовних вимог ОСОБА_2. про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Висновки судів у цій частині є правильними, ґрунтуються на зібраних у справі доказах та відповідають нормам матеріального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують, тому в цій частині касаційну скаргу слід відхилити, а судові рішення в цій частині - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 7 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 березня 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним і визнання права власності скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті – судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.