Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Стрітівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_7, Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. І. Богуна (далі – СТОВ ім. І. Богуна), треті особи: управління земельних ресурсів у Кагарлицькому районі Київської області, Ржищівська міська державна нотаріальна контора, про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 22 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 липня 2009 року,

У травні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Стрітівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_7, Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області, СТОВ ім. Богуна про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування.

Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід - ОСОБА_8, який у лютому 2002 року склав заповіт на користь онука.

За життя ОСОБА_8 був включений до додаткового списку членів СТОВ ім. І. Богуна, що мають право на отримання земельної частки (паю), затвердженого тринадцятою сесією двадцять третього скликання Стрітівської сільської ради Київської області від 19 жовтня 2000 року, проте не встиг отримати сертифікат на право на земельну частку (пай).

Посилаючись на те, він вчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак позбавлений можливості успадкувати право свого діда на отримання земельної частки (паю), ОСОБА_6 просив позов задовольнити.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 22 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 липня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення й відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_8 не був членом колективного сільськогосподарського товариства на час розпаювання земель, а тому не набув права на земельну частку (пай).

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_6 зазначав, що його дід - ОСОБА_8, який заповів йому все своє майно, був членом КСП ім. І. Богуна й відповідно мав право на отримання земельної частки (паю), але не встиг отримати відповідний сертифікат, що підтверджується додатковим списком громадян, членів СТОВ ім. І. Богуна, що мають право на отримання земельної частки (паю), затвердженого 13 сесією ХХІІІ скликання Стрітівської сільської ради Київської області від 19 жовтня 2000 року.

Відповідно до вимог ст. ст. 22, 23 ЗК України ( у редакції 1990 року), п. 2 Указу Президента України № 720 від 8 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, право на земельну частку (пай) виникає в осіб, у тому числі й пенсіонерів, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства.

Згідно зі ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) (зі змінами й доповненнями), член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України (435-15) , у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Вирішуючи спір, суд на порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув; доводів позивача щодо наявності у його діда права на отримання земельної частки (паю) належним чином не перевірив і не з’ясував, якими доказами вони підтверджуються; не встановив та не зазначив у рішенні, коли КСП ім. І. Богуна одержало державний акт на право колективної власності на землю, чи був саме на цей час ОСОБА_8 членом зазначеного підприємства, з урахуванням правових підстав та наслідків перетворення КСП ім. І. Богуна в СТОВ ім. І. Богуна з огляду на норми Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) та статутні документи СТОВ ім. І. Богуна; узагалі не надав оцінки тому факту, що ОСОБА_8 було включено до додаткових списків громадян - членів СТОВ ім. І. Богуна, що мають право на отримання земельної частки (паю), унаслідок чого дійшов передчасного висновку про відсутність такого права в останнього.

Суд узагалі не зазначив у рішенні, на підставі яких фактів чи доказів він дійшов висновку, що ОСОБА_8 не був членом КСП ім. І. Богуна, його висновки ґрунтуються на припущеннях.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, у порушення вимог ст. 303 ЦПК України на зазначені порушення уваги не звернув та належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги позивача.

Таким чином, з огляду на те, що судові рішення ухвалені з порушенням зазначених норм матеріального та процесуального права, вони не можуть бути визнані законними й обґрунтованими та підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 22 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 липня 2009 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.