Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя та визнання права власності на квартиру, й за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя та визнання права власності на частину квартири за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 9 квітня 2009 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя.

Зазначала, що з березня 2006 року до 25 грудня 2007 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу вони придбали за спільні кошти кухонний гарнітур вартістю 1 965 грн., спальню "Барселона" вартістю 1 200 грн. та матрац для спальні вартістю 800 грн.

Також, під час перебування в шлюбі з ОСОБА_7, вона за власні кошти 10 березня 2006 року придбано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Зазначена квартира придбана нею за кошти, отримані від продажу 7 березня 2006 року належної їй та її сину на праві спільної часткової власності трикімнатної квартири АДРЕСА_2.

Посилаючись на те, що шлюб між ними розірвано, провести добровільно поділ майна відповідач не бажає, право власності за нею на квартиру відповідач не визнає, ОСОБА_6 просила позов задовольнити, визнати за нею право власності на спірну квартиру, виділити відповідачу меблі та матрац для спальні, залишивши їй кухонний гарнітур.

У квітня 2008 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя та визнання права власності на частину квартири.

Позовні вимоги мотивував тим, що під час перебування із ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі, вони за спільні кошти придбали спірну квартиру АДРЕСА_1, а також кухонний гарнітур, спальню "Барселона", матрац до ліжка, газову плиту, пральну машину та телевізор. У спірній квартирі ними зроблено за спільні кошти ремонт.

Посилаючись на те, що між ними не досягнуто згоди про поділ спільного майна, ОСОБА_7 просив позов задовольнити та визнати за ним право власності на 1/2 частину всього спільно нажитого майна.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2008 року зазначені позови об’єднано в одне провадження.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково: визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1; виділено у власність ОСОБА_6 кухонний гарнітур вартістю 1 965 грн., газову плиту ARDO C вартістю 2 199 грн. 20 коп., пральну машину CANDI вартістю 2 339 грн.; виділено у власність ОСОБА_7 спальню "Барселона" вартістю 1 200 грн., матрац вартістю 800 грн., телевізор JVC AV-1 вартістю 616 грн.; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 2 269 грн. 20 коп. компенсації різниці у вартості виділеної частки; у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 9 квітня 2009 року зазначене рішення суду в частині визнання за ОСОБА_6 права власності на спірну квартиру скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 за кожним; в іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та ухвалюючи в скасованій частині нове рішення, яким за ОСОБА_7 визнано право власності на ? частину спірної квартири, апеляційний суд виходив із того, що спірна квартира придбана сторонами під час перебування в шлюбі та є їхньою спільною сумісною власністю і їх частки є рівними.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

За правилами ч. 1 ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Разом з тим відповідно до ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Судом установлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 2 березня 2006 року до 25 грудня 2007 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 7 березня 2006 року ОСОБА_6 та її син, ОСОБА_8, продали належну їм на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_2.

Кошти, виручені ОСОБА_6 за продаж цієї квартири, були вкладені нею в придбання спірної однокімнатної квартири - 10 березня 2006 року вона уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Отже, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з’ясувавши обставини справи та давши належну правову оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що квартира придбана за кошти ОСОБА_6, є її особистою власністю, а відтак відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_7

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 9 квітня 2009 року скасувати, залишити в силі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2009 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.