ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" вересня 2017 р. м. Київ К/800/19156/16
|
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.,
Стародуба О.П.,
Швеця В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді,
В С Т А Н О В И Л А :
В листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом (з врахуванням уточнень), в якому просив визнати протиправними і скасувати накази № 2848 від 15.10.2015 р. "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Сихівського РВ ЛМУ УМВС" в частині його п.1 щодо притягнення слідчого Сихівського РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ та № 798 о/с від 06.11.2015 р."По особовому складу" щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за ст.64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (114-91-п)
(далі - Положення № 114), а також поновити його на займаній посаді.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 р. позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 р. постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ з вересня 2010 року і на час притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ перебував на посаді слідчого СВ Сихівського районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області.
Наказом ГУ МВС України у Львівській області № 2848 від 15.10.2015 р. "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС" на слідчого СВ Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області лейтенанта міліції ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ в зв'язку з тим, що в порушення п.п.2.4, 3.11.2 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВС України від 19.11.2012 р. за № 1050 (z2095-12)
, отримавши повідомлення про крадіжку мобільного телефону, він не зареєстрував його в журналі Єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України, не вніс вищевказані відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, всупереч вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 40, 56, 214 КПК України, в порушення вимог розділу 4, п.2.3 правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 р. № 155 (z0628-12)
, та ст.ст. 22, 38, 42 Закону України "Про запобігання корупції", нехтуючи процесуальними та моральними нормами та будучи суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, використав свої службові повноваження і пов'язані із цим можливості з метою одержання для себе неправомірної вигоди, що виразилось у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України.
Зазначений наказ було реалізовано наказом ГУ МВС України у Львівській області № 798 о/с від 06.11.2015 р."По особовому складу", згідно з яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за ст.64 "є" Положення № 114 (за порушення дисципліни) з 06.11.2015 р.
Підставою видання вказаних наказів був затверджений 28.09.2015 р. начальником ГУ МВСУ у Львівській області висновок службового розслідування, призначеного на підставі наказу першого заступника начальника ГУ МВСУ у Львівській області № 2532 від 14.09.2015 р. в зв'язку з отриманням 11.09.2015 р. рапорту першого заступника начальника - начальника СВ Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області капітана міліції Ткачика А.Б. про вчинення можливих неправомірних дій слідчим СВ Сихівського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_4
Так, в ході службового розслідування встановлено, що в липні 2015 року до слідчого ОСОБА_4 звернулась його знайома ОСОБА_6 та просила відшукати її мобільний телефон марки "Айфон 5". ОСОБА_4, використавши можливості оперативних працівників Сихівського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області, відшукав вказаний телефон та, не повернувши його власниці, продав іншій особі, отримавши грошові кошти в сумі 5000,00грн.
Поряд з цим, за фактом крадіжки чи втрати вказаного мобільного телефону внесено відомості до єдиного обліку Галицьким РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області на підставі заяви громадянки ОСОБА_6 від 02.09.2015 р. щодо втрати мобільного телефону марки "Айфон 5" (ІМЕІ НОМЕР_1) при невідомих обставинах 16.07.2015 р.
В ході проведення службового розслідування заявниця ОСОБА_6 пояснила, що з приводу втрати мобільного телефону зверталась до свого знайомого ОСОБА_4 з проханням його розшуку та встановлення місцезнаходження, проте оскільки жодних відомостей про виявлення телефону від ОСОБА_4 не надходило, а спілкування з нею він уникав, вона написала заяву про втрату телефону до Галицького РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області, працівниками якого через деякий час телефон їй було повернуто, про що надана розписка від 10.09.2015 р.
В межах службового розслідування ОСОБА_4 неодноразово повідомлявся про необхідність надання по вищевказаному факту пояснень, проте до ГУМВСУ у Львівській області так і не прибув й будь-яких пояснень не надав, про що складено акт від 25.09.2015 р.
Водночас, як зазначено в листі прокуратури Львівської області від 09.11.2015 р. № 32-р-15 за матеріалами проведеного УВБ у Львівській області ДВБ МВС України службового розслідування щодо вчинення неправомірних дій стосовно ОСОБА_6 (висновок від 28.09.2015 р.) до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень не вносилось, досудове розслідування не здійснювалось.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні службового розслідування письмові пояснення у позивача не відбирались, а на дату звільнення - дату видання наказу по особовому складу ОСОБА_4 перебував на лікарняному; разом з тим, відповідачем при застосуванні до позивача такого крайнього заходу дисциплінарного впливу як звільнення з органів внутрішніх справ всупереч приписів ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту не враховано тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки позивача, відсутності діючих дисциплінарних стягнень та зауважень по службі, його ставлення до виконання службових обов'язків, рівня кваліфікації тощо.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що результатами службового розслідування, проведеного відповідно до вимог Дисциплінарного статуту та Інструкції про порядок проведення службового розслідування в ОВС України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 р. № 230 (z0541-13)
, вина позивача в грубому порушенні службової дисципліни доведена повністю, а факти порушень, які стали підставою для проведення цього розслідування, знайшли своє підтвердження, а отже відповідач, видаючи накази № 2848 від 15.10.2015 р. та № 798 о/с від 06.11.2015 р., діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України; підстави для скасування вказаних наказів відсутні.
Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення № 114 (114-91-п)
.
Так, за змістом п.64 "є" особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" № 3460-ІV від 22.02.2006 р. (3460-15)
(далі - Дисциплінарний статут), за змістом ст.1 якого службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Згідно зі ст.2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
В ст.12 Дисциплінарного статуту наведено вичерпний перелік видів дисциплінарних стягнень, що можуть накладатись на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. Серед таких стягнень: 1) усне зауваження, 2) зауваження, 3) догана, 4) сувора догана, 5) попередження про неповну посадову відповідність, 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно положень ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування; порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України; перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення, небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ; при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо; звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Аналогічні положення щодо обов'язковості відібрання у особи, відносно якої проводиться службове розслідування, письмових пояснень та порядку накладення дисциплінарних стягнень містяться й в Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 р. № 230 (z0541-13)
та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 02.04.2013р. за № 541/23073 (z0541-13)
(далі - Інструкція).
Разом з тим, відповідно до п.п.1.2 та 1.2 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 р. № 155 (z0628-12)
, поведінка працівника органів внутрішніх справ завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку; ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника; норми професійної етики вимагають від працівника, зокрема: поводитися з почуттям власної гідності, доброзичливо і відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи у громадян повагу до органів внутрішніх справ і готовність співпрацювати з ними; постійно контролювати свою поведінку, почуття і емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на службові рішення, уміти передбачати наслідки своїх вчинків і дій; поводитись з усіма категоріями громадян однаково коректно незалежно від їх службового чи соціального становища.
Отже, як зазначав суд апеляційної інстанції, такий дисциплінарний проступок, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем особою, яка в силу такого свого становища сама зобов'язана захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи власність громадян, поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян, дотримуватись норм професійної та службової етики, забезпечувати законність та порядок, є неприпустимим і потребує суворого реагування.
Водночас, апеляційний суд також дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення у даній справі безпідставно взято до уваги заяву ОСОБА_6 від 21.10.2015 р. на ім'я начальника УВБ ГУМВС України у Львівській області про відсутність особистих претензій та скарг до ОСОБА_4, враховуючи, що така заява була подана нею вже після видання ГУ МВС України у Львівській області наказу № 2848 від 15.10.2015 р. "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС", до того ж, при поданні 02.09.2015 р. заяви до Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області та в ході проведення службового розслідування вона надавала пояснення протилежного змісту.
Враховуючи вищевикладені норми законодавства та встановлені обставини справи, зокрема, щодо дотримання відповідачем встановленої процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності (проведення службового розслідування, вжиття дій для відібрання пояснень тощо), колегія суддів Вищого адміністративного суду України по суті погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Разом з тим, апеляційним судом залишено поза увагою приписи ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту, згідно з якою такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби, а отже не досліджено в їх контексті обставин справи й не перевірено (не спростовано) посилань суду першої інстанції на те, що на час видання відповідачем наказу № 798 о/с від 06.11.2015 р."По особовому складу" позивач був відсутній на службі в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
За правилами ч.2 та ч.4 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
Зважаючи на те, що допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до цього суду.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і оскарженню не підлягає.
Судді:
|
Пасічник С.С.
Стародуб О.П.
Швець В.В.
|