Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Банк Професійного Фінансування" (далі – ВАТ "ПроФін Банк") до ОСОБА_7, дочірнього підприємства "Консультативний фінансовий центр "Глобус" (далі – ДП "КФЦ "Глобус") про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ДП "КФЦ "Глобус" на заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2010 року,

У листопаді 2008 року ВАТ "ПроФін Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, ДП "КФЦ "Глобус" про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 2 лютого 2006 року.

Заочним рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2010 року, позов ВАТ "ПроФін Банк" задоволено. Стягнуто з ДП "КФЦ "Глобус", ОСОБА_7 солідарно на користь ВАТ "ПроФін Банк" 2 885 грн. 93 коп. заборгованості за кредитним договором. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ДП "КФЦ "Глобус" просить скасувати ухвалені рішення судів, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 2 лютого 2006 року акціонерний банк "Ікар-Банк" (далі – Банк), ОСОБА_7 та ДП "КФЦ "Глобус" уклали тристоронній кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_7 кредит у сумі 3 055 грн. 93 коп. зі строком погашення до 2 серпня 2007 року, а ДП "КФЦ "Глобус" згідно з п. 10 договору виступив поручителем за кредитним договором із солідарними зобов’язаннями.

У порушення умов кредитного договору ОСОБА_7 погашення боргу не здійснював, у зв’язку із чим сума заборгованості за кредитом станом на 29 жовтня 2008 року складає 2 885 грн. 93 коп.

Пунктом 11 зазначеного договору передбачено, що в разі несплати позичальником відповідних сум у встановлені договором строки ДП "КФЦ "Глобус" бере на себе зобов’язання сплатити банку необхідну суму протягом двох днів з моменту письмового звернення банку до нього.

Задовольняючи позов ВАТ "ПроФін Банк", суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що ДП "КФЦ "Глобус"" як поручитель несе солідарну відповідальність за кредитним договором, ураховуючи те, що поруку не припинено, оскільки банком дотримано передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк у шість місяців для пред’явлення вимоги до поручителя щодо виконання зобов’язання.

Однак з висновком суду не можна погодитись із таких підстав.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

На підтвердження факту дотримання строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України, щодо пред’явлення вимоги до поручителя ВАТ "ПроФін Банк" послався на лист від 17 жовтня 2007 року № 26/10-ДП, яким пред’явив поручителю вимогу перерахувати суму заборгованості за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором від 2 лютого 2006 року, укладеним зі ОСОБА_7 (а. с. 16-17).

Приймаючи цей лист як належний доказ своєчасного пред’явлення вимоги банком до поручителя, суд не звернув уваги й не дав оцінки тій обставині, що зазначений лист не містить відповідних реквізитів про його реєстрацію юридичною особою як вхідної кореспонденції, на ньому відсутні жодні відмітки про його отримання.

При цьому в порушення вимог ст. 214 ЦПК України судом не встановлено: чи надсилався вказаний лист на адресу ДП "КФЦ "Глобус", чи був він отриманий ДП "КФЦ "Глобус", чи було зареєстровано цей лист у журналі реєстрації вхідної кореспонденції цієї юридичної особи.

Між тим, з’ясування зазначених обставин має суттєве значення для вирішення питання про дію чи припинення дії договору поруки та для правильного вирішення спору.

З огляду на викладене ухвалені судами рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Консультативний фінансовий центр "Глобус" задовольнити частково.

Заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2010 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.