Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" (далі – КП УЖГ "Житлорембудсервіс"), ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2009 року,

У червні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до КП УЖГ "Житлорембудсервіс", ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1. 23 грудня 2007 року, 30 грудня 2007 року та 31 грудня 2007 року була залита належна йому квартира з розташованої двома поверхами вище квартири відповідачів, протікання води було в усіх приміщеннях квартири, у результаті чого йому завдана матеріальна та моральна шкода.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_6 просив стягнути на свою користь 16 099 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 грудня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2009 року зазначене рішення суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_7 на користь позивача 10 732 грн. 66 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 тис. грн.. на відшкодування моральної шкоди; стягнуто із ОСОБА_8 на користь позивача 5 366 грн. 33 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 тис. грн.. на відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що залиття квартири ОСОБА_6 сталося з вини відповідачів ОСОБА_7 і ОСОБА_8, оскільки сантехнічне обладнання в будинку розташоване так, що виключаються інші причини залиття квартири.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Статтею 1166 ЦК України, на підставі якої судом вирішено спір, встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди – правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправність заподіювача шкоди, причинний зв’язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Проте на порушення вимог ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України рішення апеляційного суду взагалі не містить висновків щодо вини відповідачів в заподіянні шкоди позивачу; у ньому не зазначено, у чому конкретно вона полягає. Судом так і не було належним чином установлені причини залиття.

Вирішуючи спір, апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 212 – 214, 316 ЦПК України (1618-15) доводів сторін належним чином не перевірив; не з’ясував з яких саме причин неодноразово було залито квартиру позивача; не встановив і не зазначив у рішенні обставин і доказів, які свідчать про те, що залиття квартири сталося саме з вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за відсутності вини КП УЖГ "Житлорембудсервіс", на якому лежить обов’язок контролювати технічний стан будівель, інженерних систем і обладнання шляхом проведення періодичних оглядів.

Усупереч вимогам закону висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2009 року скасувати.

Справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.