Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про встановлення факту проживання однією сім’єю жінки та чоловіка, які не перебували в шлюбі між собою, визнання права власності на ? частину спільної сумісної власності,

У листопаді 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про встановлення факту її проживання однією сім’єю з ОСОБА_10 без реєстрації шлюбу та визнання за нею права власності на ? частину майна, придбаного ними за час спільного проживання без реєстрації шлюбу.

В обґрунтування позову зазначала, що з метою створення сім’ї з серпня 2003 року до реєстрації шлюбу вона перебувала з ОСОБА_10 у фактичних шлюбних відносинах, вела з ним спільне господарство та мала спільний сімейний бюджет, а 4 листопада 2005 року вони зареєстрували шлюб. 25 травня 2005 року на спільні кошти в спільну сумісну власність вони купили квартиру АДРЕСА_1, за 13 318 грн. та половину будинку з надвірними спорудами за 3 тис. грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 1 липня 2005 року купили іншу половину будинку за 2 тис. грн. Для купівлі цього майна вони витратили близько 10 тис., грн. взятих нею в борг у своєї матері, ОСОБА_11, та 5 тис. грн., взятих у борг у сусідки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер і після його смерті відкрилася спадщина, на яку заявили свої права його діти: ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а також його мати - ОСОБА_9, тому позивачка просила встановити факт їхнього спільного з ОСОБА_10 проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу з серпня 2003 року до дня реєстрації шлюбу та визнати за нею право власності на ? частину майна, придбаного в цей період.

Рішенням Середино-Будського районного суду Сумської області від 17 березня 2008 року позов задоволено: встановлено факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 2003 року до 4 листопада 2005 року ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_6 та визнано право власності за ОСОБА_6 на ? частину квартири АДРЕСА_1 та на ? частину будинку та надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 21 травня 2008 року рішення Середино-Будського районного суду Сумської області від 17 березня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 порушується питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального й процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України ( далі – СК України), якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Частиною 2 ст. 74 СК України на майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення гл. 8 СК України (2947-14) щодо права спільної сумісної власності подружжя.

Зокрема, ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що позивачкою доведено факт перебування її з ОСОБА_10 у період з 2003 року до листопада 2005 року у фактичних шлюбних відносинах і проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, а також ведення спільного господарства та наявності єдиного сімейного бюджету. Зокрема, цей факт підтверджується показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні, а також тим, що з листопада 2005 року до дня смерті ОСОБА_10 вони проживали разом у зареєстрованому шлюбі,

ОСОБА_7 не надала суду доказів, які б підтверджували факт непроживання її батька та позивачки однією сім’єю в спірний період. У суді вона пояснювала, що не може достовірно сказати, з ким і де проживав її батько в спірний період, оскільки на той час навчалася в м. Сумах.

У зв’язку із цим набуте позивачкою та ОСОБА_10 за час фактичних шлюбних відносин майно згідно з нормами ст. 60 і ст. 74 СК України належить їм на праві спільної сумісної власності, незважаючи на те, що було зареєстроване на ім’я ОСОБА_10 Між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 не укладалися договори щодо спірного майна, як це передбачено ст. 74 СК України, тому це майно судами підставно визнано їхньою спільною сумісною власністю й кожен з них має право на ? його частину.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають нормам матеріального й процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням судових рішень без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Середино-Будського районного суду Сумської області від 17 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 21 травня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.